Літературні заслуги Григорія Федоровича Квіткн-Основ’яненка визначаються насамперед тим, що він був основоположником художньої прози в новій українській літературі і відомим драматургом, а також популярним свого часу російським письменником, який кращими своїми творами прилучався до «гоголівського напряму». Примітну роль його в європейському літературному процесі І. Франко вбачав у тому, що він «творець людової повісті, один з перших того роду творців у європейських письменствах».
Зміст:.
Повісті та оповідання.
Салдацький патрет (Латинська побрехенька, по-нашому розказана).
Маруся.
Мертвецький великдень.
Конотопська відьма.
От тобі й скарб.
Козир-дівка.
Сердешна Оксана.
Щира любов.
Перекотиполе.
Пархімове снідання.
Малоросійська биль.
Підбрехач.
Драматичні твори.
Сватання на Гончарівці. Малороссийская опера в трех действиях.
Шельменко-денщик. Комедия в пяти действиях.