Про відважного Барвінка та коника Дзвоника
Часть 1 из 14 Информация о книге
Малюнки В. ГРИГОР’ЄВА, К. ПОЛЯКОВОЇ
е за синіми морями,Не за темними борами,Не за долами широкими.Не за скелями високими,Біля хати діда ГнатаПочалося це, малята.Бабуся ОрисяІшла від криниці.Чує — хтось кличе:Бабусю, спиніться!Стала бабуся — нікого немає...— Хто мене кликав? — тихо питає.— Мила бабусю, кличу вас я.Ось, подивіться, ручка моя! —Нахилилась бабуся низько,Бачить — скаче в траві хлопчисько:Голубий комірець на зеленій льолі,Носик, наче шматочок квасолі.Очі чорні, як зерна ожини,Руки й ноги гнучкі, як пружини.Виліз малийНа тоненьку билинку.— Дайте, бабусюВодички краплинку!Бабуся до нього підносить відерце:— Хто ж ти такий, розкажи, моє серце!Міцно хлопчина за дужку вчепився.Довго смоктав і нарешті напився.— Ну ж і козак! — здивувалась стара.Нахильці випив всю воду з відра. —Дякує хлопчик, кива головою.Просить: — Облийте мене водою.Я ні дощу, ні грози не боюся..— Хто ж ти такий? — знов питає бабуся.— Я хлопчина завзятий,Я Барвінок Хрещатий.Я вночі народився,Рано-вранці розвився.Хочу я погулятиБіля вашої хати.І сказала бабуся:— Побігай, будь ласка.Аж отут починається казка.РОЗДІЛ ПЕРШИЙ
І пішов малий городомВітатися з своїм родом,За бадилля чіпляється,Сам собою пишається.Каже: — Доброго здоров’я!Всі радійте, що прийшов я!З-під куща сказав Буряк:— Ну ж і бравий ти козак!Басом вигукнув Гарбуз:— Ти, видать, не боягуз!Похвалив його й Горох;Цей поборе чотирьох! —Мовив Соняшник про нього:— Вперше бачу я такого!Цибулина й картоплинаПохвалили: — От дитина! —А Редиски невеличкіПоказали з грядки личка:— Ах, який він гарний, чемний,Симпатичний та приємний!Привітання й похвалиХлопцю духу піддали.Він як крикне:— Я завзятий!Я — Барвінок!Я — Хрещатий!Я виходжу в білий світ,Хай радіє весь мій рід!Над трояндою БджолаЗадзижчала, загула:— Друзі ви мої городні.Що це скоїлось сьогодні?Чом себе оце маляТак завзято вихваля?З грядки носа виткнув Хрін:— Чом копилить губу він?На Барвінка глянув скосаЙ відвернув глузливо носа.Відповів Бджолі Часник:— Розпустив малий язик!По городу тиняється,Сам собою пишається...А Барвінок зразу в крик:— Хто ти будеш?— Я Часник.— Гей, Часниче, замовчи ти!Можу зуби полічити! —А Часник:— Та не кричи...Зуби ось мої — лічи. —Став лічить Барвінок.Збився,Знов лічити заходився:— Раз...два...п’ять! — лічив завзято.В Часника ж зубів багато.— Не полічить! — хтось гукнув.А Часник стеблом махнув:— Вихвалятись — то не штука...Отака тобі наука!Сів Барвінок, гірко плаче.А Гарбуз:— Не плач, козаче!Ти малий ще, не журися,Підростеш — всього навчишся.А згори дзижчить Бджола:— Я далеко вже була.Добра нам знайшлась роботаПід маєтками Осота.Де розрісся кукіль дикий,Скарб заховано великий.На сторожі біля нього —Розбишаки з війська злого.Довгоносиків там хмари —То Будячі яничари.Там фельдмаршалом Тхоряка,Куроїд і розбишака.Пильна варта не дрімає.Бо наказ суворий має.Той герой, що скарб дістане.Кажуть, дуже мудрим стане —Він полічить в небі зоріІ піщинки в Чорнім морі.Наш Барвінок — скік на ноги.Загорілись очі в нього.— Та не я ж,— промовив,— буду.Якщо скарб той не добуду!Хай Часник не кривить губи:Полічу йому я зуби! —А Часник — брову на лоб:— Як доскочиш — скажеш «гоп»!Похвалив Гарбуз хлопчину:— Гарно ти говориш, сину.Та не кинь на вітер слова.Знай, що слово — не полова!Дав велику обіцянку —Вирушай в похід ізранку.Ми тебе, щоб був героєм,І одягнем, і озброїм.Жде тебе далекий шлях.Пильним будь, забудь про страх.Як розгубишся у скруті —Вороги здолають люті.Сів он коник на билину.Осідлай його, мій сину.Коник Дзвоником зоветься.Бач, під ним аж травка гнеться!Взяв малий сідло чудовеЩе й повіддячко шовковеІ вудила з чудо-криці.Це в поході — не дрібниці!Він до коника підходить.Кінь сердито оком водить.Хлопченяті не дається.Зуби шкірить, скаче, б’ється.Ледь не плаче наш вояка:— Що за дика ти коняка?Чом ти в руки не даєшся?Чом ти скачеш? Чом ти б’єшся?Дзвоник каже:— Як не битись?Та на тебе страм дивитись.Без штанів ти, в самій льолі —Що ж за воїн з тебе в полі?Гріш ціна тобі, «вояці».Краще йди та грайся в цяці!Це почув Гарбуз поважний:— Мій Барвіночку відважний!Будеш мати шаровариІ добрячі чоботяри.Ляж поспи собі годинку,
Перейти к странице: