100 тисяч слів про любов, включаючи вигуки

Я ревнував М_арь у дні її «подяки-за-мобільники». Strap On Whenever It Seems Appropriate [8]. Одного такого нестерпно сонячного травневого дня, коли енергія «ци» Пальмочки щедро вливалася в сексоприймачі чергового пройдисвіта, написався злий графоманський вірш:
 
 
Витворисько теплих сил,
 
хто тепер тебе гмурить
 
і трішить?
 
Хто господар новий
 
у товстенних мочених мобілок
 
і задушливих вікон?
 
Навіщо твоя бодігардова
 
вірність
 
порожнім слимким пачкам «вог»
 
 (не відповідай, М_арь).
 
Обіймай поглядом ніч,
 
там знову не файт клаб.
 
Там навіть не файв і в не кайф
 
 і з підйобками лайф;
 
а все тому, що вода
 
на асфальті зосталась
 
від зимових дощів і її не зібрать,
 
 не зібрать
 
небратиськам і нез…
 
(не дописуй, М_арь),
 
бо не існує майстра,
 
що занаждачить тварючку,
 
очистить від перепудження,
 
від рідини жовтовтомленої,
 
яка (рідина) геть забула,
 
що треба текти згори і донизу
 
(і не запитуй, М_арь,
 
де там гора). День стопалий
 
Усі залишки (може, твої?)
 
обмацає і карниз
 
над стіною, під якою немає
 
казок (твоїх точно немає).
 
Ти підеш усіма мацаками
 
життя,
 
Усіма його щупальцями
 
і нехай кожне слизьке
 
влізе в тебе
 
(ти облізеш, пресвітла М_арь)
 
і присоски розпружить.
 
Так в болотах вмирали
 
ельфійки.
 
 
Такий от гребучий жах. Загиблих у болотах ельфійок я приплів не випадково. Улюблена книга М_арі — «Володар кілець». Більш того, М_арь — затята толкієністка. На цій темі ми і зійшлися. М_арь неодноразово намагалася вводити у свій пунктирно-мобільний побут ельфійські символи. Їй личать довгі білі плаття і відсутність білизни. Вона граційна без взуття. Їй не вдалися гострі кінчики вух (ми не знайшли пристойного пластичного хірурга, хоча донори? були), але іноді мені здається, що кіношні вушка Лів Тайлер втухають на тлі рожевого світіння справжніх ельфійських вушок М_арі. Тонко сплетених вушок. Їхня володарка намагалася також робити рудуваті ельфійські композиції із засушених квітів. Ікебани. Ікані бани. А також вона намагалася малювати і шити. Виходило щось віддалено схоже на стиль Раббана шістдесятих. Одна кімнатна собачка, побачивши картину Пальмочки, забруднила коштовний килим. Тварини, до речі, більш безпосередні у сприйнятті мистецтва, ніж люди. Це я, зрозуміло, вправляюся в банальностях.
Дивно, але з усіх жіночих і дівочих ельфійських персонажів Професора Толкієна М_арь чомусь вибрала не Арвен, не Галадріель, не Келебріель, не Аредель навіть, а Німродель. Кохану лоріенського короля Емроса, ледь згадану навіть не в романах, а в додатках, складених сином Професора. Її історія там викладена в одному абзаці — у Темні Часи панування Саурона королева Німродель намагалася дістатися Моря південним шляхом, але в Білих горах потрапила в гоблінську засідку і загинула разом із бодігардами. Такий сумний попандоз. Що привабило тебе в цій дрібній бганці придуманого буття, о Біла Діво Ельфійського Відлуння? Запах яких вітрів злапала ти у цій притчі про бажане і недосяжне? Де вони, твої Білі Гори, моя кохана? Де твоє Море, о незрівнянна Німродель-2?
Восени 2006 року ельфійська тема відступила на другий-третій плани під тиском нового захоплення М_арі. Вона полюбила більярд. Ми зашилися в пропахлі потом і підробленим Balafre підвали, де за тридцять гривень/година катали кулі по зеленому. Почали зі снукера і продовжили пулом. Я навчив її найпростішим «массе» [9] і кільком способам прицілювання. Один із них полягає в тому, щоб уявити собі «кулю-примару», тобто биток у момент зіткнення з прицільною кулею. Другий — у проведенні уявних ліній через биток і прицільну кулю. Способи, звичайно, дилетантські, але вірні. М_арь швидко вчилася.
Незабаром вона винайшла власний одяг для гри: червону шкіряну спідницю-пояс, червоні панчохи і червоні чобітки, придбані на секонд-хенді. Трулі [10] вона не надягала. Тому в моменти прицілювань, коли, широко розсунувши свої довгі ніжки, вона совалася на більярдному столі, весь підвал завмирав, і молоді офіціанти з напруженими обличчями групувалися наприкінці ще однієї уявної лінії. Забиваючи від борта, воскресла, горда і щаслива Німродель цитувала не сумні ельфійські думи Другої Епохи Середзем’я, а Баркова:
 
 
На жаль, любов твоя дурна,
 
А клієнтура — шантрапа!
 
 
І, в принципі, була недалека від істини. Дурна любов, поміж тим, завзято виробляла вторинний продукт. Текстовий. Вірші ставали кращими і злішими.
 
 
Уся твоя база даних
 
записана на гулящих водах,
 
записана на бурштинових
 
вервичках,
 
записана на короткій зливі.
 
 
 
Я читаю її крізь тугі лантухи
 
 любові,
 
крізь висохлий піт трьохсот
 
 двадцяти спартанців,
 
здоровенних хлопів із твердим
 
 м’ясом
 
на нетвердих місцях.
 
 
 
На мутному рейді за маяком
 
студентки складають любовний
 
 перелік.
 
Сто п’яте ім’я таке ж,
 
як шосте, двадцяте,
 
 тридцять восьме плюс.
 
 
 
На мутному рейді за йобнутим
 
 маяком,
 
що світить на степ
 
і зачернює сракою море,
 
студентки гундосять ска-пісні
 
тупі як плескіт, як темрява
 
і позапланетний пил.
 
Пісню бу-бля співа золотава
 
 блондинка.
 
Звичка їбе гомінойда.
 
 
 
Блюз крілів торохкоче чорнявка.
 
Течуть волохаті струмки,
 
течуть біля зла маяка
 
до зогнилих очей листоноші,
 
він приніс мені
 
твою базу даних.
 
 
Думаю, що той божевільний маяк якось підсвідомо пов’язаний з більярдними кулями, а от згадану базу даних приніс мені не листоноша, а колишній офіцер СБУ. Цьому бійцю невидимого фронту я заплатив три сотні зелених президентів за п’ять діб стеження за приватним життям Пальмочки. Колишній есбеушник чесно відробив двох франклінів і двох грантів, зафіксувавши шість контактів М_арі з особами чоловічої статі. З мордами, явно не придатними ні до чого за межами класичного злягання. Серед шести морд пінкертон упізнав одного бандитоїда (дрібний рекет, п’ята «беха», дружина — колишня трасова), двох торчків і гарненького до блакиті учня меблевого коледжу (у перекладі на совсайз — петеушника). Ще два контакти, через темряву і відсутність спецтехніки, залишилися такими ж невпізнаними, як ті летючі тарілки, що вигребли з теплого ліжечка сеструньку агента Малдера.