Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця
Вона різко описала рукою дугу навколо, викидаючи найсильніший щит, на який вона була здатна, розуміючи, наскільки слабким він виявиться, але сподіваючись, що він протримається достатній час. Стрілою вона помчала в протилежному напрямку, рухаючись в бік сходів.
Але не зробила вона й трьох кроків, як аркан щільного повітря хльоснув навколо її ніг і рвонув їх. Вона важко сіла на підлогу. Її щит виявився марним проти об'єднаної сили трьох чаклунок.
Вона була трохи збентежена тим, що вони не скористалися тим же видом смертоносної магії, яку вони примінили до Енн.
Не затримуючись на тому, щоб осмислити, чому або що з цього випливає, Ніккі перекотилася вліво і схопилася на ноги. Через отвір вона пірнула в сусідній зал. Позаду вона розчула як три Сестри кинулися за нею.
У цих простих, порожніх залах, зроблених з гладкого мармуру, не було ніякого місця щоб сховатися. Ніккі знала, що якщо вона побіжить, вони просто запалять таку ж блискавку, щоб розправитися з нею. Ніякого реального шансу, щоб відірватися від них і вийти за межі досяжності їх сили, не було.
Але, раз вже вони побігли за нею, то швидше за все вони будуть чекати від неї, що вона буде мчати від них, а тому, замість цього, Ніккі притиснулася спиною до стіни прямо біля краю сусіднього перетину, з ближнього боку, звідки з'являться ці троє, що біжать за нею.
Ще важко дихаючи, вона намагалася триматися тихо, наскільки це було можливо. З цього місця, де вона вирішила влаштувати засідку, їй не було видно тіла Енн, але вона могла бачити яскраву пляму крові, що розтікалася по білій мармуровій підлозі.
Важко було повірити, що Енн померла. Вона була свідком сходження і падіння королівств і пережила незліченні покоління на своєму відрізку життєвого шляху. Здавалося, що вона жила вічно. Неможливо було спробувати уявити собі світ без Аннеліни Алдуррен.
Хоча Ніккі і не любила аббатису, все ж вона відчувала гострий біль гіркоти втрати. Здавалося, що тільки-тільки Енн прийшла в згоду з деякими своїми протиріччями. Після стількох прожитих років, після такого довгого життя, вона, нарешті, зустріла справжню любов у своєму житті.
Як тільки Ніккі почула кроки, які стрімко наближалися кроки, вона напружила всю свою увагу. Горювати часу не залишалося.
Ніккі навряд чи перебувала в стороні від сцен насильства і смерті, але вона ніколи не користувалася такоюю манерою битви. Будучи Пані Смерть, вона була свідком тисяч смертей, і вбила людей більше, ніж могла б порахувати або запам'ятати, але їй ніколи не доводилося робити це голими руками.
Тепер, без своєї сили, це був єдиний спосіб. Вона спробувала уявити, що зробив би Річард на її місці.
Як тільки три Сестри з'явилися з-за рогу, Ніккі вклала всю свою силу, коли протаранила ліктем обличчя самої ближньої до неї. Вона почула хрускіт зубів. Її серце билося так стрімко, що вона навіть не відчула удару в своєму лікті. Від удару Сестра Джулія поїхала по підлозі на спині.
Без всякої паузи, покии Сестра Джулія ще продовжувала ковзати по підлозі, Ніккі стрибнула на Сестру Ерміну, хапаючи ту за волосся. Вона скористалася інерцією жінки, щоб по дузі через зал змусити врізатися її головою в стіну. Її череп видав нудотний «чвак» при ударі об камінь.
Ніккі сподівалася, принаймні, оглушити жінку, якщо не вдасться вбити її. Якби залишилася лише одна Сестра, то та опинилася б у змозі скористатися своєю силою не краще, ніж це змогла зробити Ніккі.
Але Сестра Ерміна продовжувала залишатися цілком свідомою. Вона вивергнула прокляття і щосили намагалася вивільнитися. Ніккі, як і раніше зберігаючи ініціативу, рвонула її назад і, задерши їй голову за волосся, приготувалася в черговий раз з усього розмаху вдарити її обличчям об стіну.
Але перш ніж вона змогла здійснити задумане, огрядна Сестра Грета врізалася в тіло Ніккі, збивши її в сторону і звільнивши Сестру Ерміну. Всією своєю вагою Сестра на ходу обрушилася на Ніккі з такою силою, що у Ніккі від удару об підлогу вилетіло все повітря з легенів.
Вона навпомацки намагалася роздряпати напалу на неї жінку і відігнати її геть.
Сестра Грета, міцно обхопивши Ніккі за талію, вигинаючись в бік, легко ухилялася обличчям у бік підлоги. Ніккі перекинулася, щоб відкинути Сестру Грету ногою.
Сестра Ерміна з замазаним кров'ю лицем, наступила ногою на груди Ніккі. Сестра Грета випросталась поруч з нею і намагалася віддихатися.
Перед тим, як Ніккі щосили напружилися, щоб піднятися, її потряс больовий шок, пронизавши все тіло, розірвавшись в основі черепа. Цей удар витягнув повітря з її легенів. Об'єднавши свій Дар, ці дві виявилися достатньо сильними, щоб розтрощити Ніккі.
— Не дуже ввічливий спосіб вітати своїх Сестер, — пробурмотіла Сестра Грета.
Ніккі спробувала проігнорувати біль. Вона, різко відштовхнувшись руками від підлоги, спробувала піднятися, але Сестра Ерміна перенесла більше своєї ваги на ногу і в той же самий момент гострий колючий біль посилився.
Перед очима Ніккі все попливло і звелося в невелику плямочку в центрі чорного тунелю мороку, її спина конвульсивно зігнулася і м'язи скрутилися вузлом. Її пальці роздряпували підлогу. Вона вирішила що-небудь зробити, щоб змусити це припинитися.
— Пропоную тобі залишитися там, де ти зараз, — вимовила Сестра Ерміна, — Або ми згадаємо, скільки ще мук у нас припасено для тебе, — вона вигнула брову на Ніккі, — Ну?
Ніккі була не в змозі говорити. Від болю у неї струмували сльози з очей. Замість цього вона кивнула.
Сестра Джулія отямилася зовсім поруч і, закричавши від болю і сказу, тут же з усіх сил затиснула рот обома руками. З її підборіддя сочилася кров, стікаючи на перед її вицвілого блакитного плаття, і, струменіючи по руках, капала з ліктів.
Сестра Ерміна, продовжуючи стояти однією ногою на грудях у Ніккі, нахилилася і вперлася рукою в коліно.
Голосом, який лише частково належав їй, вона вимовила.
— Врешті-решт, ти повернулася до нас, мила?
Крижаний холод розтікся по жилах Ніккі. Вона зрозуміла, що це був пильний погляд Джегана, що дивився зверху вниз на неї.
Не будь вона у владі тієї агонії, що тяжіла над нею і не дозволяла робити нічого крім, як дихати, вона б без жодного зволікання пустилася бігти, нехай навіть це означало б раптову смерть. Раптова смерть для неї була більш прийнятною.
Нездатна бігти, вона замість цього прикинула, як вибити очі Сестри Ерміни — через які Джеган дивився немов через вікна.
— Я збираюся вибити тобі зуби за це, — невиразно пробурмотіла Сестра Джулія крізь долоні, якими затискала рот, — Я збираюся…
— Заткнися, — пролунала жахлива суміш голосів Сестри Ерміни і Джегана. — Або я не дозволю їм вилікувати тебе.
В очах сестри Джулії майнув жах, як тільки вона зрозуміла, що загроза Джегана адресувалася їй. Вона притихла.
Сестра Ерміна простягла руку по напрямку до Сестрі Джулії.
— Дай-но це мені.
Сестра Джулія запустила кривавими пальцями в кишеню і дістала дещо несподіване, дещо, що змусило Ніккі поперхнутися від жаху. Сестра Джулія вручила це Сестрі Ерміні.
Сестра Ерміна прибрала ногу і опустилася на одне коліно, схилившись над розпростертою на підлозі Ніккі. Ніккі знала, що на неї насувалося. Вона боролася з усіх сил, всією своєю панікою, але тіло ніяк не відповідало на її зусилля. Її м'язи були геть паралізовані колючою силою, пропалюючою їй нерви.
Сестра Ерміна зігнулася вперед і з силою замкнула заляпаний кров'ю нашийник навколо шиї Ніккі. Ніккі почула звук від змикання Рада-Хань. І в цю ж мить вона втратила зв'язок зі своїм Хань.
Вона народилася з Даром. Велику частину часу вона ніколи не замислювалася про нього. Тепер вона повністю була відрізана від цієї своєї здатності.
Як зір або слух, він завжди був у ній, завжди був чимось, чим вона користувалася майже несвідомо. Тепер це місце було заповнене страхітливо незнайомою порожнечею.
Таке різке розлучення зі своїм Даром шокувало її. Опинитися без нього — означало залишитися без своєї невід'ємної частини, без своєї головної серцевини, втратити те, чим ти є, втратити особистість.