Лис Микита
Часть 2 из 12 Информация о книге
ПІСНЯ ДРУГА
Гей, хто в лісі не буває,Той не бачив, той не знає,Як Микита Лис жиє.Лисовичі - славний замок.Не один там хід і ґанок,Ям, скриток чимало є.Лис Микита в своїй будіСпочива собі по труді,Аж нараз почув: стук, стук!Глянув - ой, небесна сило!Аж се сам Медвідь Бурмило,А в руках страшенний бук.«Гей, Микито! Де він, ланець?Вилізай! Ось я, післанецьВід саміського царя!Наробив ти зла багато,Злий на тебе Лев, наш тато,-То й спокутувать пора!Кличе цар тебе на суд:«Най мені явиться тутЛис Микита, гайдамака!А не хоче йти в мій двір,-На тортури, під топір!Най пропаде, мов собака!»Лис Микита зчулив вуха,Коло брами пильно слухаТих грізних медвежих слів.«Ех,- гадає,- що б зробити,Сього дурня раз провчити,Щоб так гордо не ревів!»Хитро в шпарку зазирає,Чи де засідки немає?Але ні, Бурмило сам!Ну, тоді він вийшов сміло,Втіхою лице горіло:«Вуйку, ах, вітайте ж нам!Вуйку, ви ж се? Бійтесь бога!Так далекая дорога,А такий надворі сквар!Ви втомились, ви без духа,Піт вам скрізь тече з кожуха!Що ж то, наш вельможний царІнших вже послів не має,Що найліпших посилає,На найстарших труд валить? -Ну, подвійно рад я тому,Що хоч раз до мого домуГість так чесний загостить.Суд для мене - з маслом каша!Знаю-бо, що мудра вашаРада захистить мене.А як ви за мене словоСкажете, то все готово,Царський гнів тяжкий мине.Вуйку, ми ж одного роду!З вами я в огонь і в воду!Лиш сю нічку ще заждіть!Гляньте, небо замрячене,Ви втомилися, а в мене -Вибачте - болить живіт».«А се що тобі, небоже?» -«Ох, вуйцуню, страх негоже!Я ж пустинник, то й не слідМ'яса їсти. Ось я мушу,Щоб не брать гріха на душу,Ссати той обридлий мід».«Мід? - аж крикнув пан Бурмило.-Мід обридлий? Божа сило!Я ж за мід би й душу дав!Де він? Де його купуєш?Як мене ним утрактуєш,Вір - не будеш напікав».«Вуйку,-каже Лис,-се жарти!»«Жарти? Дай лиш зо три кварти,То й присягою скріплю!Мід - се райський корм чудовий!Все за мід я дать готовий,Над усе я мід люблю!»«Га, як так, мій вуйку милий,То ходім! Хоч в мене силиДуже мало - що робить!Розказ твій - то голос з неба.Для так чесних гостей требаСил, здоровля не щадить.Недалеко тут - ось тількиБуде відси зо чверть мильки -Є багатий хлоп Охрім.В нього меду тьма безбожна,Що не то що їсти можна,Але хоч купайся в нім!»«Ой! - зітхнув Медвідь Бурмило.-Аж на серці замлоїло!Ну, Микито, ну, біжім!»Сонце сіло вже за гори,Як добігли до обори,Де багатий жив Охрім.На землі там, близь города,З дуба грубая колодаБовваніла. Майстер ГриньХтів поздовж її лупати,То й почав з кінця вже гнатиЗдоровенний в щілку клин.З на дві п'яді вже отвертаЩіль була; колода впертаПро тото не трісла ще,Лиш від клина заскрипіла,Ніби зуби заціпила,Прохрипівши: «Ов, пече!»«Вуйку! - шепче Лис Микита.-Ось колода ся відкрита -Ти пощупай їй під бік!Хоч крива вона та сіра,Та в ній меду, що не міра,Відси й я не раз волік.Глянь, вже темно по долині.Хлоп давно лежить в перині,Тож нічого ти не бійсь!Їж досхочу в ім'я боже!Я постою на сторожі…Ну лиш, сміло в шпарку лізь!»«Спасибіг тобі, небоже! -Рік Бурмило.- Стій, щоб, може,Не надліз який злий дух!Ой, вже чую запах меду!Ти, небоже, стань спереду,На до рук отсей обух!»І за сим Медвідь БурмилоЛапи, голову й карчилоВ ту широку щіль запхав;Лис тим часом трах! обухомКлин із дуба вибив духом,І Бурмила дуб спіймав.«У! - сказав дуб.- Є ще сила!»Гей, як вхопить він Бурмила,Аж стріщав у нього лоб.«Вуйку! - крикнув Лис Микита,-Правда, шпарка знаменита!Знав, де мід ховати, хлоп».А Медведя заціпило!Стогне, сапа мій Бурмило,Але дуб трима й трима.Шарпнув вуйко зо три рази,Затріщали лапи й в'язи,Але вирвати - дарма!«Вуйку,- каже Лис,- як чую,Дуже вам медок смакує,Та, мабуть, вас муха тне.Їжте ж, але міру майте,Бо, як об'їстеся, знайте:Мід вам пупом поплине».Та Медведю не до меду!Крутить задом, а спередуДуб держить, мов у кліщах…То він шарпне, дряпне, смикне,Далі з болю як не рикне,Аж почули в небесах.Лис на кпи його здіймає:«Бач, як вуйко мій співає!Вуйку, що за нута се?Вуйку, вуйку, будьте тихо!В хаті світло - буде лихо!Вуйку, хлопа біс несе!»А Охрім, багач-мужик,Пробудився,- що за рик?Виглядає у кватиру -Що за диво? При колодіЩось чорніє… Може, злодій!Хлоп хапає за сокиру.Вибіг з хати, приглядаєсь:Се Бурмило борикаєсь!..Репет підійма Охрім:«Гей, сюди, сусіди любі!Ось Медвідь зловився в дубі!Гей, Медведя бить біжім!»У! Кипить в селі тривога,Наче ті вовки з берлога,Позривались мужики.В чім хто був, в тім вибігає,Що попало, те й хапаєЯк оружжя до руки.Як прискочуть до Бурмила -В сього ціп, у того вила,В баби кочерга в руках,А Охрім з тяжким обухом -Кинулись на вуйка духом!Лиш луп-цуп! та трах-тарах!Біль додав Бурмилі сили:Як не шарпне - боже милий!Шкіру всю з чола зідрав!Ще раз шарпнув - вирвав лапи,Але шкіру й кігті-дряпиДуб, немов своє, забрав.«Вирвавсь! Вирвавсь!» - закричалиЛюди, врозтіч поскакали,А Бурмило трух-трух-трух!В ліс, у корчі збіг борзенько,Ліг та стогне так тяженько,Мовби з нього перло дух.Аж тут суне Лис Микита.«Ну, вуйцуню,- мовить,- ситаВже душа? А добрий мід?Та й гаразд ви попоїли!Хочете, я щонеділіСправлю вам такий обід!Ой, а я трохи не плакав,Як там з вами хлоп балакав:Я гадав, що буде бить.Ну, та бачиться, ви чемноЗ ним розстались,- дещо, певно,Вам за мід прийшлось платить.Е, що бачу! Ви з гризотиВбрались, ніби на зальоти,У червоні сап'янці!А сю шапочку червонуДе купили? Чи додомуНесете її доньці?..»Так Микита насміхався,А Бурмило лиш метавсяТа бурчав собі під ніс.Аж на третій день ходоюВін з тяженькою бідоюЛедве в царський двір приліз.Як побачив цар ясенний,Що Медвідь такий нужденний,То аж руки заламав.«Гей, Бурмило, любий друже,Хто се збив тебе так дужеТа зо шкіри обідрав?»«Царю, пане! - рік Бурмило,-Горенько мене постигло!Се Микита все зробив.Через нього муки многоЯ приняв,- ох, мало свогоЯ життя не загубив!»Ух! Затупав цар ногою!«Я короною ось тоюЗаклинаюсь: не уйдеСей злочинець злої муки!Дай мені його у руки,То до завтра не дожде!»Потім трохи мислі ладивІ з сенатом раду радив:Щоб Микиту взять на гак,Постанову мав велику.Приклика Кота МурликуІ до нього мовить так:«Ти, мій вірний Кіт Мурлика,Хоч постава не велика,Та розумний ти за трьох.Ось тебе я шлю: піди тиСам до Лиса до Микити,У його злодійський льох.І кажи, щоби як стійВін у двір явився мій!Загрози йому, що гакаНе мине й тяженьких пут,Як на суд не стане тутЛис Микита, гайдамака!»Кіт Мурлика поклонивсяІ в дорогу спорядився,Хоч по шкірі дер мороз;Страх не рад він був тій чести,Та що цар дав, їж до решти!Сперечатися не мож.