Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів

Залишишся наодинці з болем. Зрозумів?
— Так, пані Кара, — почувся з пітьми внизу слабкий голос.
Ледь опинившись нагорі, Келен нахилилася і взяла у Кари факел, щоб Морд-Сіт піднялася швидше. Потім вона сунула факел сержанту Коллінзу, який при їх появі явно виразив величезне полегшення.
— Коллінз, ви залишитеся тут. Замкніть двері і нікуди не відходьте. Що б не сталося. І нікому не дозволяйте сюди наближатися.
— Слухаю, Мати-сповідниця. — Коллінз захитався. — Значить, це небезпечно?
Келен добре розуміла причину його тривоги.
— Ні. Кара повністю контролює його дар. Він не здатний вдатися до магії.
Вона прикинула, скільки солдатів в коридорі. Щось близько сотні.
— Не знаю, чи повернемося ми сюди ще раз сьогодні, — сказала вона сержанту. Викличте інших ваших людей. Розбийте їх на відділення і подбайте про те, щоб не менше одного відділення постійно чергувало біля дверей. Усі проходи, що ведуть сюди, перекрийте. І поставте в обох кінцях коридору лучників.
— Мені здалося, ви сказали, що турбуватися немає підстав. Він не може скористатися своєю магією.
— Чи сподобається вам пояснювати Морд-Сіт, — посміхнулася Келен, — якщо хтось прослизне сюди і витягне її Вихованця у вас з-під носа?
Глянувши на Кару, сержант потер підборіддя.
— Я зрозумів, Мати-сповідниця. Ніхто не підійде до цих дверей на відстань пострілу.
— Все ще мені не довіряєш? — Поцікавилася Кара, коли вони відійшли подалі від солдатів і опинилися за межами чутності.
Келен дружелюбно посміхнувся:
— Моїм батьком був король Вайборн. Тобто спочатку він став батьком Цірілли, а потім вже моїм. Це був великий воїн. Так от, він не раз говорив мені, що, коли справа стосується охорони полонених, ніякі запобіжні заходи не бувають зайвими.
Вони пройшли повз факел, який чадив і потріскував.
— Та ні, я не ображаюся, — знизала плечима Кара. — Мене це нітрохи не зачіпає. Тільки зараз його магією керую я. Він абсолютно безпорадний.
— Я як і раніше не можу взяти в толк, як ти можеш боятися магії і в той же час керувати нею.
— Я ж тобі казала, що це відбувається тільки в тому випадку, якщо на мене нападають за допомогою магії.
— А як ти захоплюєш над нею контроль? Як змушуєш чужу магію підкорятися тобі?
Кара на ходу грала висячим на ланцюжку ейджем.
— Сама не знаю. Ми просто це робимо. Магістр Рал особисто брав участь у навчанні Морд-Сіт. Саме тоді ми отримували цю здатність. Ймовірно, ця магія не народжується всередині нас, а передана нам ззовні.
Келен похитала головою:
— Отже, насправді ти не знаєш, що робиш. І все ж це працює.
Поклавши руку на перила. Кара стрибком повернулася і рушила слідом за Келен вгору по кам'яних сходах.
— Для того щоб магія працювала, зовсім не обов'язково знати, що ти робиш.
— Що ти маєш на увазі?
— Магістр Рал одного разу сказав, що дитина — це теж магія. Магія Творіння. Зачати дитину може і той, хто не розуміє, що саме він це робить. Якось одна дівчина — дуже наївна дівчина років чотирнадцяти, донька служниці в Народному Палаці, — розповіла мені, що Даркен Рал, чи Батько Рал, як він любив, щоб його називали, дав їй рожевий бутон. Бутон розпустився прямо у неї в руці, а Даркен Рал посміхаючись дивився на неї. Вона запевняла, що саме таким чином вона завагітніла — за допомогою його чарівництва. — Кара похмуро посміхнулася.
— І вона дійсно була впевнена, що її дитина з'явилася саме від цього.
Вона так ніколи і не збагнула, що це сталося тому, що вона розсунула для нього ноги. Розумієш, про що я? Дівчина створила диво, народивши сина, але зовсім не розуміла, що вона для цього зробила, Келен завмерла на сходовому майданчику. Вона схопила Кару за лікоть і теж змусила її зупинитися.
— Вся сім'я Річарда загинула. Даркен Рал вбив його вітчима, мати померла, коли він був ще дитиною, а зведений брат Майкл зрадив Річарда… через нього Денна взяла Річарда в полон. Після смерті Даркена Рала Річард дарував Майклу прощення, але наказав стратити за зраду Вестланда. Я знаю, як багато родина означає для Річарда. Він буде щасливий познайомитися з єдинокровним братом. Не могли б ми послати звісточку в Д'хару, в Народний Палац, щоб хлопчика привезли сюди?
Річард був би…
Кара похитала головою і відвела погляд.
— З'ясувалося, що хлопчик не володіє даром. А Даркену Ралу був потрібен спадкоємець, який володіє магією. Решту він вважав мусором.
— Зрозуміло… — Повисла пауза. — А дівчина… Мати?.. Кара важко зітхнула. Вона розуміла, що Келен не відстане, поки не почує все.
— У Даркена Рала був кепський характер. Дуже кепський. Він звернув дівчині шию власними руками після того, як змусив дивитися, як він… одним словом, як він вбиває її сина.
Келен випустила лікоть Кари.
Морд-Сіт подивилася на неї. Погляд її знову став спокійним.
— Та ж доля спіткала і багатьох Морд-Сіт. На щастя, я жодного разу не завагітніла, коли він вибирав мене для забави. Келен поквапилася перервати виникле мовчання.
— Я рада, що Річард звільнив вас від уз з цією тварюкою. — Кара кивнула.
Такого крижаного погляду Келен ніколи раніше у неї не бачила.
— Для нас він не просто Магістр Рал. Будь-хто, хто заподіє йому зло, відповість перед Морд-Сіт. Відповість переді мною!
Келен раптово в новому світлі зрозуміла слова Кари про те, що вона дозволила Річарду «залишити» її при собі. Це було саме добре, що Морд-Сіт могла для нього зробити: дозволити, щоб поруч з ним була кохана жінка, незважаючи на небезпеку, що загрожує в цьому випадку його серцю. — Тобі доведеться встати в чергу, — зауважила вона. Кара нарешті посміхнулася:
— Давай помолимося добрим духам, щоб нам з тобою ніколи не довелося оскаржувати першість.
— У мене є краща пропозиція: давай подбаємо про те, щоб лихо його обминуло. Але пам'ятай: нам поки не відомо точно, хто така Надін. Якщо вона сестра Тьми, то дуже небезпечна. Але ми не знаємо напевно. Можливо, вона просто якась дворянка. Жінка, яка займає високе становище. Можливо, багатий батько прогнав її жебрака коханого, і тепер вона його шукає. Я не хочу, щоб ти заподіяла зло невинній людині. Треба зберігати тверезу голову.
— Я не потвора, Мати-сповідниця.
— Знаю. І не збиралася говорити, що ти чудовисько. Я просто не хочу, щоб у прагненні захистити Річарда ти втратила голову. До речі мене це теж стосується. А тепер пішли в Зал прохань.
— Навіщо? — Кара насупилася. — Чому б відразу не піти в апартаменти Надін?
Келен рушила вгору по сходах, переступаючи через дві сходинки.
— У Палаці сповідниць двісті вісімдесят вісім покоїв для гостей, розташованих в шести різних крилах палацу. Я забула дати стражникам чітка вказівка, куди її помістити. Доведеться спитати.
Кара плечем штовхнула двері і ввійшла в хол першої — в цілях обережності.
— Нетямуще планування. Навіщо розділяти гостьові покої?
Келен жестом вказала на лівий коридор:
— Сюди коротше.
Вона трохи сповільнила крок, даючи можливість двом стражникам розступитися, потім знову швидко пішла далі по застеленому синім килимом коридору.
— Покої гостей рознесені по різних крилах палацу, тому що сюди з офіційними візитами приїжджали багато дипломатів з різних країн — і якщо у них виявлялися невдалі сусіди, вони могли вести себе вельми недипломатично.
Підтримувати добрі відносини між союзниками — справа непроста і вимагає обережності. Навіть через елементарні зручності іноді виникають суперечки.
— Але в Королівському Ряді повно палаців для цих самих дипломатів.
— Це входить в гру, — хмикнула Келен. Коли вони увійшли в Зал прохань, всі присутні знову опустилися на коліна. Келен відповіла офіційним привітанням і лише потім заговорила з капітаном стражників. Той повідомив, які апартаменти були надані Надін, і Келен вже пішла геть, коли один з хлопчаків, гравців в джа-ла, що тулилися біля стінки, раптом зірвав мятую шапку з скуйовдженою голови і кинувся до неї.