Елементарні частинки

Згодом, усе ще не одійшовши від шоку після цієї зустрічі, він спустився в їдальню поснідати. Він розташувався окремо, ні з ким не розмовляючи; жуючи свої вітамінізовані злакові кашки, він розмірковував про вампіризм сексуального пошуку, про його фаустіанський аспект. Усе, що говорять про гомосексувони аж ніяк не можуть розраховувати на шлюбний — пристрасний чи осоружний — інститут, для справи якнайскорішого скасування якого вони зробили все можливе. Належачи до генерації, яка з небаченим до того розмахом стверджувала перевагу молодості над зрілістю, вони позбавлені права дивуватися тому, що генерація, яка їх змінила, в свою чергу зневажає їх. Зрештою культ тіла, який вони колись так завзято проголошували, у міру зів’янення їх власної плоті неминуче призводив до все більшої відрази до самих себе — відрази, що мало чим відрізняється від тієї, яку вони могли прочитати в поглядах людей, що їх оточували.
Чоловіки їх віку були загалом у тому ж самому становищі; втім, така схожість долі не породила ніякої солідарності між ними: чоловіки, розмінявши п’ятий десяток, продовжували увиватися за молоденькими — і нерідко з певним успіхом, щастило принаймні тим, хто, зумівши спритно вплутатись у життєву гру, досяг популярності, певного інтелектуального чи фінансового рівня; а для жінок у переважній більшості прихід зрілості приносив із собою поразку, мастурбацію та сором.
Будучи привілейованим притулком сексуальної розкутості і свободи бажання, Край Змін, звичайно, мав скоріше, ніж будь- яке інше місце, стати краєм гіркоти та депресії. Прощавайте, обійми на траві галявин у сяйві повного місяця! Прощавайте, квазі- діонісійські торжества у славу оголених, змащених олією тіл під променями полуденного сонця! Так нудно бубоніли сорокарічні, дивлячись на свої обвислі члени та жирні округлості.
У 1987 році в Краї почали з’являтися перші гуртки напів релігійної спрямованості. Звичайно, християнство лишалося поза грою; але ініціатори — люди загалом досить терпимі — зуміли примирити містичну, певною мірою туманну екзотику з культом тіла, який вони продовжували насаджувати всупереч здоровому глузду. Кабінети сенситивного масажу чи розкутості плотського начала, певна річ, ще тримались; але все помітнішим ставало зростання інтересу до астрології, єгипетських карт таро, медитації стосовно чакр [12], до особливих енергій. Відбувалися «зустрічі з Янголом»; дехто навчився вловлювати кристалічні вібрації. Сибірське шаманство вражаюче виявило себе у 1991–му, коли внаслідок подовженого сеансу посвячення біля жаровні з освяченим вугіллям один з учасників помер від серцевої недостатності. Тантричний культ, що поєднує сексуальні вправи, туманну медитацію та глибокий егоїзм, користувався особливо великим успіхом. За кілька місяців Край — як і решта подібних закладів у Франції та в Західній Європі — перетворився в цілому на центр New Age [13], досить модний, який до того ж зберіг гедоністичну й анархічну специфіку «в дусі сімдесятих», що забезпечило йому особливе місце на ринку.
Після сніданку Брюно повернувся до себе в намет, якусь мить вагався, чи не зайнятись йому онанізмом (спогади про дівчат ще не втратили своєї гостроти), але зрештою вирішив не робити цього. Ці шалені юні створіння, мабуть, належали до потомства тих самих представниць генерації шістдесят восьмого, згуртовані групи яких він весь час зустрічав по всьому кемпінгу. Отже, дехто з постарілих шльондр зумів продовжити свій рід. Цей факт навів Брюно на сумні, не дуже приємні роздуми. Він різко смикнув застібку–блискавку, на яку защіпався його намет, небо над ним синіло. Білі хмарки, наче бризки сперми, летіли над верхівками сосен; погода була гарна. Він глянув у свою програму, зупинивши погляд на першому пункті: «Креативність та релаксація». Вранці йому пропонувалося на вибір: пантоміма і психодрама, заняття аквареллю, композиція. Щодо психодрами — ні, дякую, це вже влаштовували на вихідний у замку поблизу Шантії: п’ятдесятирічні аспірантки–соціологи каталися по гімнастичних матах, вимагаючи плюшевих ведмедиків у своїх татусів; цього задоволення краще уникнути. Акварель спокушала, але потрібно буде вийти на відкрите повітря, сідати на соснові голки, мати справу з мурахами та іншими незручностями. І все це лише для того, щоб створити якусь мазанину, чи варто?
Ведуча групи з композиції мала довге чорняве волосся, великий, обведений карміном рот (такий, який зазвичай називають «зроблений для мінету»); на ній були спортивні штани та блуза- хітон. Гарна жінка, вищий клас. «Хоча й стара шльондра», — подумав Брюно, займаючи перше місце у нечисленному колі учасників. Праворуч од нього сиділа товста сива тітка в окулярах з товстим склом, із страхітливо землистим обличчям; вона гучно сопіла. Від неї смерділо вином, але ж зараз лише пів на одинадцяту.
Щоб ушанувати нашу зустріч, — почала ведуча, — щоб ушанувати Землю та п’ять напрямків шляху, почнемо наше заняття з вправи хатха–йоги, яка має назву «шана сонцю». — Після цього йшов словесний опис неймовірної пози; у цю мить п’яничка біля нього вперше ригнула. — Ти втомилася, Жаклін, — зауважила йогиня. — Не слід робити вправу, якщо ти не відчуваєш її. Ляж, полеж. Трохи згодом до тебе приєднається решта групи.
Справді, згодом довелося лягти; тим часом, як кармінна ведуча заглибилась у солодке, пустопорожнє, як у Контрексевілі [14] словоблудство:
Ви поринаєте у чудову чисту воду. Ця вода омиває ваші члени, ваш живіт. Ви дякуєте матері Землі. Притуліться до неї. Відчуйте своє бажання. Подякуйте собі за те, що це бажання вам дано, — і таке інше.
Розтягнувшись на засаленому татамі, Брюно відчував, як від роздратування у нього скрегочуть зуби; поруч з рівномірними інтервалами блювала п’яна тітка. Між двома відрижками вона вивергала протяжне «Гааах!», що мало наочно продемонструвати стан невимушеності, якого вона вже досягла. Кармінна шльондра провадила далі свій скетч, волаючи до земних сил, чиї випромінювання пронизують черево та статеві органи. Торкнувшись чотирьох стихій, вона, задоволена власним виступом, закінчила:
Тепер ви досягли межі раціональної ментальності; ви встановили контакт з вашими глибинними планами. Прошу вас: відкрийтеся назустріч безмежним просторам творіння.
«Йди під три чорти!» — подумки вилаявся розлючений Брюно, через силу підводячись на ноги.
Далі йшов сеанс написання композицій, за яким — загальна вступна промова та читання текстів. На цьому занятті була лиш одна більш–менш терпима краля: гарнесенька руда крихітка у джинсах і футболці, яка відгукувалася на ім’я Емма і створила бездоганно дурний віршик про місячних баранів. А втім, усі решта як один теж висловлювали своє захоплення і вдячність за віднайдений контакт з нашою матір’ю Землею та нашим батьком Сонцем. Коли дійшла черга до Брюно, він похмурим голосом прочитав свій опус:
 
 
Таксисти — педики розпусні,
 
Не зупиняються, хоч лусни!
 
 
Це спогади, що не відпускають тебе, — мовила йогиня. — Ти все ще переживаєш колишню образу, тому що не піднявся над своїми темними енергіями. Твої глибинні плани обтяжені, я відчуваю це. Ми можемо допомогти тобі, тут і зараз. Ми станемо на ноги і зробимо коло.
Вони підвелися і, взявшись за руки, розташувалися колом. Мимоволі Брюно взяв за руку п’яничку справа, а зліва — одного з тих огидних бороданів, схожих на Кавана [15]. Зосереджено, але разом з тим дуже спокійно, інструкторка мовила протяжне «Ом!». Її вигук не залишився без відповіді: усі теж почали промовляти це «Ом!», наче все життя тільки цим і займались. Брюно відважно спробував і собі включитися в гучний ритм дійства, аж раптом відчув, що втрачає рівновагу, падаючи направо: п’яничка, впавши у транс, повисла на ньому мішком. Він випустив її руку, але уникнути падіння не зміг і впав на коліна біля цієї старої шльондри, що брикалася, лежачи на спині. Йогиня, на мить перервавшись, спокійно пояснила: