Кобза
Часть 4 из 7 Информация о книге
ЗОЛОТО
Золото, золото, вславлене по світу!Все продаси ти, все купиш без розпиту.Добре тому, хто гребе тебе жменею;Важко без тебе - з пустою кишенею.Хлопцям ти втіху даєш, а на старостіСкільки загнибід розплодиш та скнарості!Заради тебе, заради багатства миСвіт переповнили вкрай розбишацтвами;Заради тебе в болоті валяємось,Крадемо, шарпаєм, правдою граємось,Один другого щохвилі морочимо,Кров, наче воду, з братів своїх точимо.Чи не з тії лишень крові братерньоїБлескіт твоєї принади химерної?Чи не від того так стало червоне ти?Мусим без тебе щоденно холонути,Ждучи від тебе, проклятого золота,Злидням кінця, що нас б’ють гірше молота.Слова людського не вчуєш за стонами,Наші благання зробились прокльонами.Багатирі, наче образу божому,Гріють поклони тобі не по розуму.Згинь же, брехливе, злочинств усіх джерело!Згинь, щоб зрадливо нас більш не химерило!"Небагацько живу в світі..."
Небагацько живу в світі,А вже знаю горе;Сліз пекучих, мабуть, виливЦілісіньке море.Задзвеніла пчілка божа,По саду літає...Пошукав би і я квітки,-Так де процвітає?ДІВЧИНА В ТУЗІ
Плаче дівчина,Слізоньки ллє:Де ти, коханий,Серце моє?Нуджу я світом,Марно ждучи,Думку гадаюВдень і вночі.Скільки молиласьБогові я;Краю не бачитьТуга моя.Тату, матусю,Благословіть:З милим до шлюбуВ церкву ведіть!Пишно убраласьВ шати, квітки,В добре намисто,В ясні стрічки.Співи весільніВраз полились...Де ж ти, коханий,Так забаривсь?Нуджу я світом,Марно ждучи,Думку гадаюВдень і вночі.Може, забув ти,Що говорив;Може, сміявся,Може, дурив?Всюди полину,Всюди піду,-Чи не зустріну,Чи не знайду?В’янути будуЗ горя сама;Друга немає -Щастя нема.Плаче дівчина,Слізоньки ллє:Де ти, коханий,Серце моє?СВІТАЄ
Давно північ вже минула...Я прокинувся у сні,Чую - наче забринілиСтарі гусла на стіні.Тихо, тихо гук злітає:«Скоро день - кругом світає!»Давно північ вже минула,Сплять і гори, і яри,Тільки вітер понад моремПовіває з-за гори,Шепче нишком - гук злітає:«Скоро день - кругом світає!»Давно північ вже минула,Не шиширхне по землі:Божа пташка стрепенуласьНа калині у гіллі;Тьохка - ранок, бач, вітає:«Скоро день - кругом світає!»Скоро день - кругом світає,-Годі ж спати, краю мій!Розганяє чорні хмариПромінь сонечка ясний,-Він загляне в надра темні,Скарби вкаже потаємні."Тяжко на сім світі..."
Тяжко на сім світіЖити сиротиніБез милого роду,В журбі-самотині;Цілий вік тинятисьБез дружини-пари,Знизу - люте горе,Зверху - чорні хмари.НЕТЯГА
Впав нетяга край могили,На коліна став;Що за сили в їй спочили,У людей питав.Та й заплакав сіромаха,На хрест похиливсь,Всю ніч мучивсь бідолаха,Слізьми ввесь обливсь.Землі грудку взяв у жменю,В хустку зав’язав,Заховав собі в кишеню,А йдучи казав:«Прощавай довіку-суду,Матусенько, спи,Поки зовсім не прибуду...»І потяг в степи."Дівчинонько кароока!..."
Дівчинонько кароока!Гей, промов-скажи мені:Де взяла ти миле личко,Оченятка чарівні?Де взяла на божім світіПовні вустонька такі -Наче квітонька, рожеві,Наче полум’я, палкі?З поцілунку твого й досіЯк дурний собі ходжу,Зовсім втратив дні веселі,За тобою все тужу.