Украі?нські народні пісні

Була б я твоя,
Ввяла б коня за шовковий повід
Та й напоїла!"
Ввяла б коня за шовковий повід
Та й напоїла!"
"Дівчино моя,
Чом заміж не йшла?"
"Бідна була, по наймах служила,
Пари не знайшла!
"Бідна була, по наймах служила,
Пари не знайшла!
Козаченьку мій,
Чом не женився?"
"Як поїхав у чистеє поле,
Та й забарився.
"Як поїхав у чистеє поле,
Та й забарився.
Дівчино моя,
Сідай на коня,
Та поїдем у чистеє поле
До мого двора!
Та поїдем у чистеє поле
До мого двора!
А в мого двора
Нема ні кола,
Тільки стоїть кущ калини,
Та й та не цвіла.
Тільки стоїть кущ калини,
Та й та не цвіла.
Калино моя,
Чом ти не цвіла?
Чи ти моя, червона калино,
Корня не мала?"
Чи ти моя, червона калино,
Корня не мала?"
"Козаченьку мій,
Тим я не цвіла, -
Зима люта та й цвіт оббила,
Тим я не цвіла!"
Зима люта та й цвіт оббила,
Тим я не цвіла!"
Побратався сокіл
Побратався сокіл
З сизокрилим орлом:
"Ой брате ж мій, брате,
Сизокрилий орле!
Покидаю тобі
Всі мої пожитки,
Всі мої пожитки
Й маленькії дітки.
А сам полину я
В чужу сторононьку,
В чужу сторононьку
Шукать таланоньку.
Ой як добре буде,
То я забарюся,
А як худо буде,
То й назад вернуся".
Літа сокіл літо,
Літа сокіл друге,
На третєє літо
Сокіл прилітає.
Сокіл прилітає
Та й орла питає:
"Ой брате ж мій, брате,
Сизокрилий орле!
А де ж ти дів, брате,
Всі мої пожитки,
Всі мої пожитки
Й маленькії дітки?"
"Твої, брате, дітки
Полинули в луги,
Полинули в луги
З великої туги.
Сіли вони в лісі
На високім древі,
На високім древі,
На колючім терні.
Приїхали, брате,
Пани й паненята,
Та й забрали вони
Діти-соколята.
Терни порубали,
Соколят забрали.
Турецькому царю
В дарунок віддали".
"Бодай тії пани
Та й не панували,
Ой що моїх діток
В чужий край заслали!"
Поза лісом зелененьким
Поза лісом зелененьким (2)
Брала вдова льон дрібненький. (2)
Вона брала, вибирала, (2)
Тонкий голос подавала. (2)
Там Василько сіно косить, (2)
Тонкий голос переносить. (2)
Кинув косу додолоньку, (2)
А сам пішов додомоньку. (2)
"Позволь, мати, вдову брати, (2)
Перестану пить-гуляти". (2)
"Не позволю вдову брати, (2)
Вдова вміє чарувати. (2)
Чарувала мужа свого, (2)
Причарує сина мого". (2)
Попід мостом, мостом
Попід мостом, мостом
Росте трава ростом...
Люблю, мати, того козаченька,
Що високий ростом.
Люблю, мати, того козаченька,
Що високий ростом.
Не я його люблю, -
Любить моя мати...
З ким стояла, в саду розмовляла,
Й підківочки знати.
З ким стояла, в саду розмовляла,
Й підківочки знати.
Ой коли б же мені
Ранше неньки встати
Да вирвати в саду василечки,
Слід позамітати!
Да вирвати в саду василечки,
Слід позамітати!
Ой у мене ненька
Ранше мене встала
Та вирвала в саду василечки,
Слід позамітала.
Та вирвала в саду василечки,
Слід позамітала.
Посіяли жито, та й нікому жати
Посіяли жито,
Та й нікому жати...
Та прийде нічка темна,
Та й ні з ким розмовляти.
Ой на тобі, синку,
Рубля золотого,
Купи собі, синку,
Коня вороного.
Купи собі, синку,
Коня вороного,
Заведи до стайні -
Говори до нього.
Бодай тобі, мати,
Так легко конати,
Як мені молодому
З конем розмовляти.
Говорив я нічку,
Говорив я другу,
А на третю нічку
Мій кінь не говорить.
А на третю нічку
Мій кінь не говорить
Та й до сирої землі
Голівоньку клонить.
Та й до сирої землі
Голівоньку клонить...
- Ой чи я тобі тяжкий,
Чи я тобі важкий?
Ой чи я тобі тяжкий,
Чи я тобі важкий?
- Ти мені не тяжкий,
Ти мені не важкий,
Ти мені не тяжкий,
Ти мені не важкий,
Ой а тільки важкі
Твої напивоньки.
Ой а тільки важкі
Твої напивоньки.
Куди ти не ідеш
У шинок заїжджаєш.
Почаївська Мати Божа
Ой зійшла зоря вечоровая,
над Почаївом стала.
Виступало турецькеє військо,
як та чорная хмара.
Турки з татарами брами облягли,
монастир звоювати,
Мати Божая Почаївськая
буде нас рятувати.
Отець Залізо з келії вийшов
та слізьми умиває:
"Ой рятуй, рятуй, Божая Мати,
монастир загибає!"
Ой вийшла, вийшла Божая Мати,
на хресті вона стала.
Кулі вертала, турків прогнала,
монастир врятувала.
А ми, люди всі та християни,
до Бога всі вдаряймо,
Матері Божій Почаївській
поклін всі воздаваймо.
Прийди, сонку, в колисоньку
Прийди, сонку, в колисоньку,
Приспи мою дитиноньку.
Та щоб спала, не плакала,
Та щоб росла, не боліла
На головку і все тіло,
Та щоб личко не марніло.
Прилетіла перепілонька
Прилетіла перепілонька
У зелену та дібровоньку,
Прилетіла, зажурилася:
"Ой зеленая ж дібровонько,
Ой бідная ти голівонько,
Що рано тебе спустошено!
Що рано тебе спустошено,
На траву-сіно покошено,
Зосталося лиш трой-зіллячко.
Перше зіллячко - барвіночок,
Друге зіллячко - василечки,
Третє зіллячко - любисточок".
Продай, милий, сиві бички
- Продай, милий, сиві бички,
Купи мені черевички,
Бо я панського роду,
Не ходила боса зроду!
Гей, гей, гей, гей!
Не ходила боса зроду!
Гей, гей, гей, гей!
Не ходила боса зроду!
Продай, милий, дві телиці,
Купи мені дві спідниці,
Бо я панського роду,
Не ходила гола зроду!
Гей, гей, гей, гей!
Не ходила гола зроду!
Гей, гей, гей, гей!
Не ходила гола зроду!
Продай, милий, кіп пшона,
Купи горілки й вина,
Бо я панського роду,
П’ю горілку, як воду!
Гей, гей, гей, гей!
П’ю горілку, як воду!
Гей, гей, гей, гей!
П’ю горілку, як воду!
Як став милий продавати
Та на милу купувати -
Нічим в хаті запалити,
Ніщо дітям ізварити!
Гей, гей, гей, гей!
Ніщо дітям ізварити!
Гей, гей, гей, гей!
Ніщо дітям ізварити!
- Чи ти, милий, іздурів,
Чи ти, милий, ізшалів?
Нічим в хаті запалити,
Ніщо дітям ізварити!
Гей, гей, гей, гей!
Ніщо дітям ізварити!
Гей, гей, гей, гей!
Ніщо дітям ізварити!
Пішов милий на гору,
Найшов хомут і дугу,
Притягає додому,
Затягає на милу!
Гей, гей, гей, гей!
Затягає на милу!
Гей, гей, гей, гей!
Затягає на милу!
- Ой ти, мила-чорноброва,
Поїдемо в ліс по дрова.
Тпру, стій, моя люба,
Прив’яжу тебе до дуба!
Гей, гей, гей, гей!
Прив’яжу тебе до дуба!
Гей, гей, гей, гей!
Прив’яжу тебе до дуба!
Ой став милий дров рубати
Та на сонце поглядати,
А сонечко вже не рано,
А йому ще тих дров мало!
Гей, гей, гей, гей!
А йому ще тих дров мало!
Гей, гей, гей, гей!
А йому ще тих дров мало!
Милий в лісі походжає
Та все дрова ті рубає,
Сухесенькі відкидає,
А сиренькі накладає!
Гей, гей, гей, гей!
А сиренькі накладає!
Гей, гей, гей, гей!
А сиренькі накладає!
Іде милий під гору,
Вдарив милу по чолу: