Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах
королем Генріхом І.
Протягом тисячоліття кожна країна пройшла свій
шлях до незалежності, свободи, демократії. Франція,
починаючи з тринадцятого століття, виборювала пра-
во кожної людини на вільний вибір, рівні можливо-
сті, братерський устрій суспільства. Країна з давніми
культурними традиціями і сьогодні через французь-
ку мову відкриває своїм друзям і партнерам Євро-
пу і франкофонний світ. Поняття «франкофонії» на-
було останнім часом не тільки франкомовного, але й
політичного, економічного, культурного, соціального
й морального виміру. Тому Франція сьогодні є взір-
цем цивілізованості, втілення принципів демократії,
поваги до прав людини, культу свободи, права на від-
мінність та індивідуальність, толерантного ставлення
до іншого.
Україна вистраждала свою незалежність, залишаю-
чись протягом багатьох століть «розчиненою» у складі
різних держав, але зберігаючи свої культурні тради-
7
ції, свою мову і фольклор, свою волелюбність і багат-
ства. Обравши шлях демократичного розвитку, наша
країна орієнтується на загальнолюдські цінності сво-
боди, прав людини на життя, на свободу совісті, на сво-
боду слова, на свободу релігії, на повагу до приватного
і сімейного життя, на вільні вибори. Ці поняття яскра-
во втілені в інституційній франкофонії, яка пройшла
історичний шлях від уособлення до культурного роз-
маїття. Франкофонія стала сьогодні інструментом по-
літичної діяльності.
Політична франкофонія зародилася в Бейруті 8
жовтня 2002 року на саміті Міжнародної Організації
Франкофонії, на якому 55 країн виступили за мир, за
демократичні цінності та солідарність між народами.
Зрозуміло, що діяльність асоціацій-партнерів пов'яза-
на з політичним, культурним та лінгвістичним розвит-
ком франкофонії. Франкофонія закликає нас до ство-
рення всезагальної етики, заснованої на солідарності
та повазі до інших.
Франкофонна родина — це солідарність. Глобаліза-
ція економіки потребує глобалізації мислення. Наша
планета стала настільки малою, що жодна країна,
жодна нація не може одна відповісти на виклики сьо-
годення. Нові інформаційні та комунікативні техно-
логії подолали простір і час. Наука дозволяє змінюва-
ти людську природу. Дуже важливо виплекати в собі
глибоку пошану до іншого та до життя. Як казав Жак
Делор, нам слід було б навчитися розуміти та знати, як
жити разом, бути терплячими та поважати один одно-
го, щоб краще порозумітися.
Франкофонія покликана служити діалогу та різ-
8
номаніттю культур. Діалог культур служить осно-
вою взаєморозуміння та миру між народами. Не існує
справжнього діалогу культур без свободи, без ствер-
дження всезагальних цінностей прав людини. Різні за
расою, національністю, політичним режимом, релігі-
єю, народи хочуть поділяти гуманістичний ідеал, який
об'єднує франкофонів.
Саме з цих міркувань Україна обирає шлях на при-
єднання до світової франкофонії і створює з метою по-
глиблення зв'язків із Францією низку громадських
франкофонних організацій: Асоціацію «Україна—
Франція», Асоціацію викладачів французької мови,
Франкофонну Асоціацію України тощо.
З 1991 року Франція знову відкриває нашу націю
як вагомого політичного, економічного і культурно-
го учасника нової Європи. Недивно, що французи вба-
чають у нашій країні «другу Францію» на Сході євро-
пейського континенту і бажають співпрацювати з нею
в усіх галузях.
Багато треба ще зробити для того, щоб величезний
людський, промисловий і аграрний потенціал України
був належним чином оцінений у Франції, а здобутки
сучасної Франції, четвертої держави світу, стали до-
сяжними для України.
І Франція, і Україна завжди прагнули до розвитку
зв'язків, насамперед у галузі культури. На розвиток
української філософської думки та культури вплину-
ли ідеї великих французьких філософів Монтескьє і
Вольтера; представників нової літератури Дідро, Рус-
со і Бомарше; романістів Бальзака, Меріме, Гюґо, Золя,
Мопассана і Араґона; поетів Верлена, Рембо, Елюара
9
та багатьох інших. Свій внесок до зміцнення франко-
українських зв'язків зробили видатні діячі України:
Бокола Гамалія, Марко Вовчок та багато інших.
Кнгдан Хмельницький, Іван Сірко, Григор Орлик, Ми-
ига професора Анатолія Ткаченка яскраво ілю-
струє розвиток двосторонніх зв'язків, втілених крізь
події, легенди та особистості. Видатні діячі науки і
культури, політики, військові постають як творці істо-
рії наших країн, які цементували взаємну симпатію
двох народів.
Книга «Українсько-французькі зв'язки в особах,
подіях та легендах» сприятиме поглибленню дружніх
франко-українських стосунків, розвиткові франкофо-
нії в Україні, входженню нашої країни у цивілізова-
ний франкофонний світ.
Георгій Крючков,
Президент Франкофонної Асоціації України,
доктор філологічних наук, професор
10
Присвячується видатним особам —
творцям історії України і Франції.
Якби не був французом я,
Я став би ним, о Франціє моя!
Тобі, великій, стражденній, недужій,
Віддав би я любов — тобі одній!
Віктор Гюґо
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов'їну.
Володимир Сосюра
ВІД АВТОРА
Українсько-французькі зв'язки беруть початок на-
прикінці першої половини 11-го століття, коли доч-
ка Великого князя Київської Русі Ярослава Мудрого
Анна Ярославна взяла шлюб із королем Франції Ген-
ріхом І (1049). Відтоді до 14-го століття, за підрахун-
ками французького дослідника Е. Ланглуа, Київсь-
ка Русь згадується у французьких епічних поемах і
лицарських романах близько сімдесяти разів. У свою
чергу літописці й письменники Київської Русі виявля-
ли інтерес до справ і подій, які відбувалися у Франції.
У грудні 1240 року монголо-татари здобули Київ,
вщент його зруйнувавши. Київська Русь припинила
своє існування. У 1245 році докладну інформацію про
це подав на Ліонському соборі київський митрополит
Петро Акерович.
11
Після втрати державності українці продовжували
підтримувати зв'язки із Францією впродовж багатьох
століть. Тривають вони і нині. Стосунки між двома на-
ціями у різні періоди історії мали культурний, війсь-
ковий або політичний характер.
Починаючи із другої половини 14-го століття бага-
то українців здобувало освіту в навчальних закладах
Парижа і Страсбурга. Неодноразово у війнах, які вела
Франція, на службі французького уряду перебували
загони українських козаків. Франція надавала при-
тулок політичним емігрантам з України. Один з них,
Григор Орлик, став Національним героєм Франції.
У Паризькій опері виступали видатні українські ви-
конавці Олександр Мишуга, Соломія Крушельницька,
Іван Алчевський, Мирослав Старицький (Міро Скаля).
На міжнародних конкурсах вокалістів у Тулузі бра-
ли участь українські співаки Андрій Кікоть, Н.Куде-
ля, Бела Руденко, Зоя Христич.
У Парижі довгі роки жили і творили письменниця
Марко Вовчок, художники Михайло Ткаченко, Микола
Гриценко, Олекса Грищенко, нобелівський лауреат, біо-
лог Ілля Мечников, видатний артист балету 20-го сто-
ліття киянин Серж Лифар та інші.
У Першій світовій війні українці разом із францу-
