Поеми

III
 
 
На без­люд­но­му бе­ре­зi мо­ря
 
Одинока ха­ти­на стоїть,
 
В тiй ха­ти­нi ри­бальськiй убо­гiй
 
Збройний ли­цар са­мот­нiй си­дить.
 
 
 
То Ро­берт. Вiн в вiк­но пог­ля­дає,
 
Чи не мрi­ють отi ко­раб­лi,
 
Що ве­зуть хрес­то­нос­цiв од­важ­них
 
На вiй­ну до свя­тої зем­лi.
 
 
 
Нi, не вид­ко нi­чо­го на мо­рi,
 
Не бi­лi­ють вiт­ри­ла яс­нi.
 
Грає вiльне ши­ро­кеє мо­ре,
 
Гомонять йо­го хви­лi гуч­нi.
 
 
 
Та Ро­бер­то­вi сум­но ди­ви­тись
 
На те мо­ре ве­се­ле, буй­не,
 
Як зга­дає вiн рiд­ну країну,
 
Затремтить йо­го сер­це сум­не.
 
 
 
I Ро­берт, од вiк­на одс­ту­пив­ши,
 
Лiг на ла­ву i пог­ляд пiд­вiв
 
На пот­рiс­ка­ну сте­лю; на сте­лi
 
Павутиння па­вук со­бi плiв.
 
 
 
I знi­чев'я Ро­берт за­ди­вив­ся
 
На ро­бо­ту то­го па­ву­ка;
 
Лицар ба­чив, як пря­лась по­ма­лу
 
Тая нит­ка тен­дiт­на, тон­ка,
 
 
 
Як па­вук по тiй нит­цi спус­кав­ся,
 
Розколихувавсь по­тiм на нiй,
 
Щоб її до стi­ни при­че­пи­ти,
 
Далi не­вiд роз­ки­ну­ти свiй.
 
 
 
Що гой­днеться, то нит­ка й пор­веться.
 
I до­до­лу па­вук упа­де,
 
Але за­раз же зла­зить уго­ру
 
I но­ву со­бi нит­ку пря­де.
 
 
 
Так шiсть раз той па­вук об­ри­вав­ся,
 
I шiсть раз вiн на сте­лю злi­зав,
 
Але всьоме та­ки удер­жав­ся
 
Й до стi­ни свою нит­ку прип'яв.
 
 
 
Тут Ро­берт рап­том ско­чив на но­ги,
 
Ухопив свою зброю до рук
 
I гук­нув: "Та нев­же та­ки ли­цар
 
Менше має сна­ги, нiж па­вук!?"
 
 
IV
 
 
Ой то ж не со­кiл-ви­но­зiр
 
Злетiв з го­ри в до­ли­ну, -
 
То при­ле­тiв юнак Ро­берт
 
У рiд­ную країну.
 
 
 
Вiн на ко­не­вi во­ро­нiм
 
По краю про­бi­гає,
 
В ос­тан­нiй раз шот­ландський люд
 
До бою вiн скли­кає:
 
 
 
"До зброї всi! чи ще жи­ве
 
Мiцна од­ва­га ва­ша?
 
За во­лю зги­нуть ми кля­лись,
 
А де ж при­ся­га на­ша?
 
 
 
Хто во­лi ще не вiд­цу­равсь,
 
Нехай iде до бою!
 
Хто пам'ята про сла­ву й честь, -
 
До зброї! хто за мною?"
 
 
 
Не згас, не згас шот­ландський дух,
 
Шотландiя повс­та­не!
 
У сьомий раз, як в пер­ший раз,
 
Зiбралися се­ля­не.
 
 
 
Король Ед­вард не спо­дi­вавсь
 
Шотландського повс­тан­ня,
 
Його ли­царст­во ро­зiй­шлось
 
Уже на спо­чи­ван­ня.
 
 
 
Зосталась тiльки по­ки що
 
Мала час­ти­на вiй­ська,
 
Безпечна й смi­ли­ва бу­ла
 
Залога та анг­лiй­ська.
 
 
 
Все роз­мов­ля­ють во­яки,
 
Якi з вiй­ни дос­тат­ки,
 
Якi в Шот­лан­дiї ко­роль
 
Збиратиме по­дат­ки.
 
 
 
Серед анг­лiй­ських во­якiв
 
Сидять па­ни шот­ландськi:
 
Тепер ко­роль їм знов вер­нув
 
Права й маєтки панськi.
 
 
 
Тож завт­ра кож­ний з них пi­де
 
До рiд­ної осе­лi, -
 
Чого ж си­дять во­ни та­кi
 
Смутнi та не­ве­се­лi?
 
 
 
Того, що ду­шу їм гри­зе
 
I со­ром, i до­са­да, -
 
Здається їм, що все кру­гом
 
Гукає: "Зра­да, зра­да!.."
 
 
 
Англiйськi ж ли­ца­рi со­бi
 
Пiсень гуч­них спi­ва­ють,
 
I так бадьоро на спи­сах
 
Їх ко­ро­гов­ки ма­ють.
 
 
 
Селяни ти­хо пi­дiй­шли
 
До вiй­ська за го­рою,
 
З'явились, на­че з-пiд зем­лi,
 
I вда­ри­ли до бою.
 
 
 
Все за­шу­мi­ло, за­гу­ло,
 
Мов бу­ря-хур­то­ви­на,
 
Роберт лi­та на во­ро­нiм,
 
Неначе гро­мо­ви­на.
 
 
 
Ох, лю­тий бiй, ос­тан­нiй бiй, -
 
Щаслив, хто пе­ре­мо­же!..
 
Англiйцi в роз­па­чi, кри­чать:
 
"Рятуй нас, ми­лий бо­же!"
 
 
 
До них з гра­ни­цi пос­пi­ша
 
Вiд ко­ро­ля пiд­мо­га,
 
Її стрi­ча шот­ландський крик:
 
"Нi, на­ша пе­ре­мо­га!"
 
 
 
Пiдмога сильна на­дiй­шла,
 
Але шко­да - вже пiз­но!
 
Женуть шот­ланд­цi во­ро­гiв,
 
Гукають вслiд їм грiз­но:
 
 
 
"Не до­ве­деться бiльше вам
 
Ламать чу­жої во­лi!
 
Коли жит­тя вам до­ро­ге, -
 
Кладiте зброю до­лi!"
 
 
 
Шотландське вiй­сько зай­ня­ло
 
Англiйцiв пiд го­рою,
 
Нема ря­тун­ку їм, не­ма, -
 
Складають до­лi зброю.
 
 
 
Тодi з гро­ма­ди вис­ту­па
 
Роберт i про­мов­ляє:
 
"Отак те­пер шот­ландський люд
 
Англiйцям об'являє:
 
 
 
Наш край вiд­дав­на вiльний був,
 
Таким по­вiк вiн бу­де;
 
Ви ба­чи­ли, як прав своїх
 
Боронять на­шi лю­ди.
 
 
 
Збира хай в Анг­лiї Ед­вард
 
Податки й де­ся­ти­ни,
 
А всяк шот­лан­дець - вiльний пан
 
Своєї батькiв­щи­ни.
 
 
 
Селянам на­шим бай­ду­же
 
Про лас­ку й над­го­ро­ди,
 
Вони не пi­дуть з ко­ро­лем
 
За ли­царст­вом в по­хо­ди.
 
 
 
Тепер я ва­шу зброю всю
 
У зак­ла­дi ли­шаю,
 
А вас до­до­му вiд­пу­щу
 
По братньому зви­чаю.
 
 
 
Iдiть Ед­вар­до­вi ска­жiть,
 
Як чу­ли по сiй мо­вi.
 
Коли не зго­диться на мир, -
 
Ми знов у бiй го­то­вi".
 
 
 
Англiйцi мовч­ки одiй­шли
 
Без ко­ро­гов, без зброї;
 
Без ра­до­щiв пiш­ли во­ни
 
Геть до зем­лi рiд­ної.
 
 
 
I як в до­ли­ну вже зiй­шли,
 
Оглянулись на го­ру,
 
Роберта вгле­дi­ли во­ни
 
Серед сiльсько­го збо­ру.
 
 
 
Укрита лю­дом там бу­ла
 
Уся го­ра зе­ле­на,
 
А ви­ще всiх сто­яв Ро­берт,
 
У нiг йо­го зна­ме­на.
 
 
 
Лежала й зброя вся ота,
 
Що на вiй­нi заб­ра­ли,
 
Шотландська зброя й ко­рог­ви
 
Навколо нього ся­ли.
 
 
 
Роберт не­на­че рiч дер­жав,
 
Змагався, бо­ро­нив­ся,
 
Зняв по­тiм яс­ний свiй шо­лом
 
I лю­до­вi вкло­нив­ся.
 
 
 
Англiйцi чу­ли, як гук­нув
 
Увесь той гурт се­лянський:
 
"Хвала i честь! не­хай жи­ве
 
Роберт, ко­роль шот­ландський!"