Поеми

V
 
 
Так Ро­берт за сна­гу та од­ва­гу
 
Королем у Шот­лан­дiї став,
 
В Едiн­бур­гу, прес­лав­но­му мiс­тi,
 
Привселюдно ко­ро­ну прий­няв.
 
 
 
Урочиста одп­ра­ва скiн­чи­лась,
 
Вийшов з церк­ви ко­роль на май­дан,
 
Люд гу­кає: "Ро­бер­то­вi сла­ва!
 
Хай жи­ве! вiн до­вi­ку наш пан!"
 
 
 
Коли се рап­том стих­ло гу­кан­ня,
 
I весь люд мов че­кає чо­го.
 
З юр­би вис­ту­пив гурт не­ве­ли­кий, -
 
То об­ра­нi вiд лю­ду всього.
 
 
 
З них один на­пе­ред вис­ту­пає,
 
Короля вiн пок­ло­ном вi­та,
 
Поглядає нав­ко­ло по лю­дях
 
I та­кую про­мо­ву чи­та:
 
 
 
"З лас­ки бо­га й на­ро­ду об­ра­ний,
 
Наш ко­ро­лю! вi­таєм те­бе!
 
Ми пiд­да­ни­ми вла­ди твоєї
 
Признаємо охо­че се­бе.
 
 
 
Коли ти бо­ро­ни­ти­меш во­лю
 
Й са­мос­тiй­нiсть на­ро­ду тво­го,
 
Ми по­вiк ша­ну­вать те­бе бу­дем
 
I лю­би­ти, як дру­га сво­го.
 
 
 
Ти клик­неш на вiй­ну - ми збе­ре­мось
 
Пiд твою ко­рог­ву всi гур­том,
 
Ми го­то­вi то­бi i країнi
 
Послужити ме­чем i щи­том.
 
 
 
Та ко­ли ти за­бу­деш про спра­ву
 
Честi й во­лi на­ро­ду сво­го,
 
Схочеш iн­шi, ба­гат­шiї зем­лi
 
Прилучати до панст­ва тво­го,
 
 
 
Ми не пi­дем то­дi за то­бою,
 
Щоб чу­жо­го доб­ра здо­бу­вать,
 
Нам не тiс­но у рiд­нiй країнi,
 
Нам не тре­ба в чу­жу манд­ру­вать!
 
 
 
Коли ти се­ред панських роз­ко­шiв
 
Продаватимеш люд свiй па­нам,
 
Ми са­мi бо­ро­ни­ти пот­ра­пим
 
Тi пра­ва, що на­ле­жаться нам.
 
 
 
А ко­ли ти анг­лiй­ськiй ко­ро­нi
 
Вiддаси ко­ро­лiвст­во своє, -
 
Знай, що в тую га­неб­ну го­ди­ну
 
Пропаде й па­ну­ван­ня твоє.
 
 
 
Ми те­бе ко­ро­лем увiн­ча­ли,
 
Ми те­бе й роз­вiн­чаєм са­ми,
 
I ко­ли про­ти нас ти повс­та­неш,
 
Проти те­бе повс­та­не­мо ми.
 
 
 
Дай нам, бо­же, ра­дi­ти до­вi­ку,
 
Що об­ра­ли те­бе в ко­ро­лi,
 
Хай цвi­те при то­бi та пи­шає
 
Вiльна во­ля в шот­ландськiй зем­лi!"
 
 
 
"Дай то, бо­же! - Ро­берт їм вiд­мо­вив. -
 
Буду зна­ти, на що я iду,
 
Дай нам, бо­же, до­вi­ку про­жи­ти
 
В щи­рiй зго­дi, у доб­рiм ла­ду!"
 
 
VI
 
 
Щира зго­да, доб­рий лад зiс­тав­ся,
 
Не зла­мав Ро­берт свой­ого сло­ва.
 
Не про­па­ла, не пiш­ла по вiт­ру
 
Та гро­мадська чес­ная умо­ва.
 
 
 
Дивувались на шот­ландську во­лю
 
I сто­рон­нiї чу­жiї лю­де,
 
Всi ка­за­ли: "По­ки свi­та сон­ця,
 
У яр­мi шот­ландський люд не бу­де!”
 
 
 
Не при­гас i не про­пав нi­ко­ли
 
Вiльний дух в шот­ландсько­му на­ро­дi.
 
Стала вiльна сто­ро­на шот­ландська
 
Навiть дав­нiм во­ро­гам в при­го­дi.
 
 
 
Як пiз­нiш анг­лiй­цi i шот­ланд­цi
 
Поєднались в спiльную дер­жа­ву,
 
То анг­лiй­цi вчи­лись вiд шот­ланд­цiв,
 
Як лю­би­ти во­лю, честь i сла­ву.
 
 
 
I за те хва­ла Ро­бер­ту Брю­су, -
 
Вiн бор­цем за рiд­ний край з'явив­ся.
 
Так! од­ва­ги та зав­зят­тя в пра­цi
 
Вiн в ма­ло­го па­ву­ка нав­чив­ся.
 
 
 
Вiн здо­був со­бi ве­ли­ку сла­ву,
 
I не вмре та сла­ва, не по­ля­же,
 
В пiс­нi, в сло­вi бу­де вiч­но жи­ти
 
I про се­бе свi­то­вi роз­ка­же.
 
 
1893 ро­ку, літом в Гадячі
  
ДАВНЯ КАЗКА
 
 
 
Може б, хто пос­лу­хав каз­ки?
 
Ось пос­лу­хай­те, па­но­ве!
 
Тiльки ви­бач­те лас­ка­во,
 
Що не все в нiй бу­де но­ве.
 
 
 
Та чо­го там, лю­ди доб­рi,
 
За но­вин­ка­ми впа­да­ти?
 
Може, ча­сом не за­ва­дить
 
I дав­нi­ше при­га­да­ти.
 
 
 
Хто нам мо­же роз­по­вiс­ти
 
Щось та­ке цiл­ком но­веє,
 
Щоб нiх­то з нас не вiд­мо­вив:
 
"Ет, вже ми чу­ва­ли сеє!"
 
 
 
Тож, ко­ли хто з вас цi­ка­вий,
 
Сядь i слу­хай дав­ню каз­ку,
 
А ме­нi ко­ли не лав­рiв,
 
То хоч буб­ли­кiв дай в'язку.
 
 
I
 
 
Десь, ко­лись, в якiй­сь країнi,
 
Де за­хо­че­те, там бу­де,
 
Бо у каз­цi, та ще в вiр­шах,
 
Все мож­ли­во, доб­рi лю­де.
 
 
 
Десь, ко­лись, в якiй­сь країнi
 
Проживав по­ет не­щас­ний,
 
Тiльки мав та­лан до вiр­шiв,
 
Не по­зи­че­ний, а влас­ний.
 
 
 
На об­лич­чi у по­ета
 
Не цвi­ла уро­да го­жа,
 
Хоч не був вiн теж по­га­ний, -
 
От со­бi - лю­ди­на бо­жа!
 
 
 
Той спi­вець - та що ро­би­ти!
 
Видно, прав­ди не схо­ва­ти,
 
Що не був спiв­цем по­ет наш,
 
Бо зов­сiм не вмiв спi­ва­ти.
 
 
 
Та бу­ла у нього пiс­ня
 
I дзвiн­кою, i гуч­ною,
 
Бо роз­хо­ди­лась по свi­ту
 
Стоголосою лу­ною.
 
 
 
I не був по­ет са­мот­нiм:
 
До йо­го ма­лої ха­ти
 
Раз у раз хо­ди­ла мо­лодь
 
Пiснi-слова вис­лу­ха­ти.
 
 
 
Теє сло­во всiм да­ва­ло
 
То роз­ва­гу, то по­ра­ду;
 
Слухачi спiв­цю за теє
 
Дiлом скрiзь да­ва­ли ра­ду.
 
 
 
Що мог­ли, то те й да­ва­ли,
 
Вiн зо всього був до­год­ний.
 
Досить з нього, що не був вiн
 
Нi го­лод­ний, нi хо­лод­ний.
 
 
 
Як на­вес­нi шум зе­ле­ний
 
Оживляв сум­ну дiб­ро­ву,
 
То щод­ня по­ет при­хо­див
 
До дiб­ро­ви на роз­мо­ву.
 
 
 
Так од­но­го ра­зу ран­ком
 
Наш по­ет ле­жав у гаю,
 
Чи вiн слу­хав шум дiб­ро­ви,
 
Чи пiс­нi скла­дав, - не знаю!
 
 
 
Тiльки чує - го­мiн, гу­ки,
 
Десь мис­ливськi сур­ми гра­ють,
 
Чутно ра­зом, як со­ба­чi
 
Й людськi кри­ки десь лу­на­ють.
 
 
 
Тупотять пруд­кiї ко­нi,
 
Гомiн ближ­че все лу­нає,
 
З-за ку­щiв юр­ба мис­ливська
 
На до­лин­ку ви­бi­гає.
 
 
 
Як на те ж, ле­жав по­ет наш
 
На са­мi­сiнькiй сте­жи­нi.
 
"Гей! - кри­чить вiн, - обе­реж­но!
 
Вiку зба­ви­те лю­ди­нi!"
 
 
 
Ще, на щас­тя, не за звi­ром
 
Гналася юр­ба, - спи­ни­лась,
 
А то б, мо­же, на по­ета
 
Не ко­неч­не по­ди­ви­лась.
 
 
 
Попереду їхав ли­цар,
 
Та ли­хий та­кий, крий бо­же!
 
"Бачте, - крик­нув, - що за пти­ця!
 
Чи не встав би ти, не­бо­же?"
 
 
 
"Не бi­да, - по­ет вiд­мо­вив, -
 
Як ти й сам з до­ро­ги звер­неш,
 
Бо як ри­ми пов­тi­ка­ють,
 
Ти ме­нi їх не за­вер­неш!"
 
 
 
"Се ще так­же по­лю­ван­ня! -
 
Мовить ли­цар з гуч­ним смi­хом.
 
Слу­хай, ти, втi­кай лиш кра­ще.
 
Бо пiз­наєшся ти з ли­хом!"
 
 
 
"Ей, я ли­ха не бо­юся,
 
З ним но­чую, з ним i днюю;
 
Ти втi­кай, бо я, мосьпа­не,
 
На та­ких, як ти, по­люю!
 
 
 
В ме­не ри­ми - со­ко­ля­та,
 
Як зле­тять до ме­не з не­ба,
 
То во­ни ме­нi впо­лю­ють,
 
Вже ко­го ме­нi там тре­ба!"
 
 
 
"Та який ти з бi­са муд­рий! -
 
Мовить ли­цар. - Ще нi ра­зу
 
Я та­ких, як ти, не ба­чив.
 
Я те­пер не маю ча­су,
 
 
 
А то ми б ще по­ди­ви­лись,
 
Хто ко­го ско­рiй впо­лює.
 
Хлопцi! геть йо­го з до­ро­ги!
 
Хай так ду­же не муд­рує!"
 
 
 
"От спа­си­бi за пос­лу­гу! -
 
Мовить наш по­ет. - Не­сi­те.
 
Та вiзьмiть лист­ки з пiс­ня­ми,
 
Он в тра­вi ле­жать, вiзьмi­те".
 
 
 
"Вiн, на­пев­не, бо­же­вiльний! -
 
Крикнув ли­цар. - Ну, ру­шай­мо!
 
Хай вiн знає на­шу доб­рiсть -
 
Стороною об­ми­най­мо.
 
 
 
А ти тут заж­ди, не­бо­же,
 
Хай-но їха­ти­му з гаю,
 
Я ще дам то­бi гос­тин­ця,
 
А те­пер ча­су не маю".
 
 
 
"Не на те­бе ждать я бу­ду, -
 
Так по­ет вiд­по­вi­дає, -
 
Хто ж ко­му по­дасть гос­тин­ця,
 
Ще то­го нiх­то не знає".
 
 
 
Лицар вже на те нi­чо­го
 
Не вiд­мо­вив, геть по­дав­ся;
 
Знову юр­ба за­гу­ка­ла,
 
I лу­ною гай оз­вав­ся.
 
 
 
Розтеклись лов­цi по гаю,
 
Полювали цi­лу дни­ну,
 
Та ко­ли б же впо­лю­ва­ли
 
Хоч на смiх яку звi­ри­ну!
 
 
 
А як со­неч­ко вже ста­ло
 
На ве­чiрньому уп­ру­зi,
 
Стихли сур­ми, го­мiн, кри­ки,
 
Тихо ста­ло скрiзь у лу­зi.
 
 
 
Гурт мис­ливський зго­лод­нi­лий
 
Весь пiд­бив­ся, уто­мив­ся,
 
Дехто ще зос­тавсь у гаю,
 
Дехто вже й з до­ро­ги збив­ся.
 
 
 
Геть од­бив­ши­ся вiд гур­ту,
 
Їде ли­цар в са­мо­ти­нi.
 
Зирк! - по­ет ле­жить, як пер­ше,
 
На са­мi­сiнькiй сте­жи­нi.
 
 
 
"Ах, гос­тин­ця ти че­каєш! -
 
Мовив ли­цар i лап­нув­ся
 
По ки­ше­нях. - Ой не­бо­же,
 
Вдома гро­шi я за­був­ся!"
 
 
 
Усмiхнувсь по­ет на теє:
 
"Не тур­буй­сь за ме­не, па­не,
 
Маю я ба­гатст­ва стiльки,
 
Що йо­го й на те­бе ста­не!"
 
 
 
Спалахнув вiд гнi­ву ли­цар,
 
Був вiн гор­дий та зав­зя­тий,
 
Але ж тiльки на упер­тiсть
 
Та на гор­до­щi ба­га­тий.
 
 
 
"Годi жар­тiв! - крик­нув згор­да.
 
Бо за­дам то­бi я гар­ту!"
 
А по­ет йо­му: "Та й сам я
 
Не люб­лю з па­на­ми жар­ту…
 
 
 
Бачиш ти - оця дiб­ро­ва,
 
Поле, не­бо,синє мо­ре -
 
То моє ба­гатст­во-панст­во
 
I роз­кiш­не, i прос­то­ре.
 
 
 
При всьому сьому ба­гатст­вi
 
Я щас­ли­вий завж­ди й вiльний".
 
Тут пок­лик­нув ли­цар: "Бо­же!
 
Чоловiк сей бо­же­вiльний!"
 
 
 
"Може буть, - по­ет вiд­мо­вив, -
 
Певне, всi ми в бо­жiй во­лi.
 
Та я справ­дi маю щас­тя,
 
I з ме­не йо­го до­во­лi.
 
 
 
Так, я вiльний, маю бист­рi
 
Вiльнi ду­ми-ча­рiв­ни­цi,
 
Що для них не­ма на свi­тi
 
Нi зас­та­ви, нi гра­ни­цi.
 
 
 
Все, чо­го ду­ша зап­раг­не,
 
Я ство­рю в од­ну хви­ли­ну,
 
В таємнi свi­ти надх­мар­нi
 
Я на кри­лах дум­ки ли­ну.
 
 
 
Скрiзь гу­ляю, скрiзь бу­яю,
 
Мов той вi­тер дзвiн­кий в по­лi;
 
Сам я вiльний i нi­ко­ли
 
Не зла­мав чу­жої во­лi!"
 
 
 
Засмiявсь на теє ли­цар:
 
"Давню бай­ку пра­виш, дру­же?
 
Я ж то­бi ска­жу на теє:
 
Ти щас­ли­вий, та не ду­же.
 
 
 
Я б вiд­дав отой хи­мер­ний
 
Твiй таємний свiт надх­мар­ний
 
За на­зем­не справжнє графст­во,
 
За пiдх­мар­ний за­мок гар­ний.
 
 
 
Я б вiд­дав твоє ба­гатст­во
 
I не­пев­нiї країни
 
За єди­ний по­цi­лу­нок
 
Вiд ко­ха­ної дiв­чи­ни…"
 
 
 
Щось по­ет хо­тiв вiд­мо­вить
 
На нед­ба­лу гор­ду мо­ву,
 
Та вже со­неч­ко чер­во­не
 
Заховалось за дiб­ро­ву.
 
 
 
Надiйшла сiльськая мо­лодь,
 
Що з ро­бо­ти по­вер­та­лась,
 
I по­ба­чи­ла по­ета,
 
З ним при­яз­но при­вi­та­лась.
 
 
 
Тут по­ет взяв ман­до­лi­ну,
 
I на вiд­по­вiдь гур­то­вi
 
Вiн заг­рав, i до му­зи­ки
 
Промовляв пiс­нi чу­до­вi.
 
 
 
Всi нав­ко­ло не­ру­хо­мi,
 
Зачарованi сто­яли,
 
А най­бiльше у дiв­ча­ток
 
Очi втi­хою па­ла­ли.
 
 
 
Довго й ли­цар слу­хав пiс­ню,
 
Далi мо­вив на вiд­хо­дi:
 
"Що за див­на си­ла сло­ва!
 
Ворожбит який­сь, та й го­дi!"