Поеми

IV
 
 
Кажуть, весь по­мiст у пек­лi
 
З доб­рих за­мi­рiв зло­жив­ся!
 
Для пе­кельно­го по­мос­ту
 
I Бер­тольдо пот­ру­див­ся…
 
 
 
Вже дав­но Бер­тольд вер­нув­ся
 
Iз да­ле­кої чу­жи­ни,
 
Знов за­жив жит­тям ве­се­лим
 
Бiля ми­лої дру­жи­ни.
 
 
 
Знов у нього в пиш­нiм зам­ку
 
Почалося вiч­не свя­то, -
 
О, те­пер бу­ло у нього
 
Срiбла, зо­ло­та ба­га­то!
 
 
 
Окрiм то­го, що наб­рав вiн
 
На вiй­нi всього без лi­ку,
 
Ще ко­роль йо­му в по­дя­ку
 
Надгороду дав ве­ли­ку.
 
 
 
Сила стат­кiв та маєткiв!
 
Вже Бер­тольдо граф за­мож­ний!
 
Вiн жи­ве в свой­ому графст­вi,
 
Наче сам ко­роль вельмож­ний.
 
 
 
Та око­ли­ця, де жив вiн,
 
Вся бу­ла йо­му вiд­да­на,
 
Люд увесь в тiм краю му­сив
 
Узнавать йо­го за па­на.
 
 
 
Тож спо­чат­ку то­го щас­тя
 
Справдi був Бер­тольдо гiд­ний:
 
Правий суд чи­нив у панст­вi,
 
До пiд­да­них був ла­гiд­ний.
 
 
 
Але то бу­ло не дов­го,
 
Вiн де­да­лi в смак ввi­хо­див
 
I пот­ро­ху в се­бе в графст­вi
 
Iншi зви­чаї за­во­див.
 
 
 
Що ж, на­пит­ки, та наїдки,
 
Та уб­ран­ня пре­хо­ро­шi,
 
Та за­ба­ви, та тур­нi­ри,
 
А на все ж то тре­ба гро­шей!
 
 
 
Та й по всiх да­ле­ких вiй­нах
 
Граф прив­чив­ся до гра­бун­ку,
 
А те­пер в своїй країнi
 
Вiн шу­кав у тiм ря­тун­ку.
 
 
 
Почалися нес­кiн­чен­нi
 
Мита, пан­щи­на, по­дат­ки,
 
Граф пос­та­вив по до­ро­гах
 
Скрiзь зас­та­ви та ро­гат­ки.
 
 
 
Трудно на­вiть роз­ка­за­ти,
 
Що за ли­хо ста­ло в краю, -
 
Люди му­чи­лись, як в пек­лi,
 
Пан втi­шав­ся, як у раю.
 
 
 
Пан гу­ляв у се­бе в зам­ку, -
 
У яр­мi стог­на­ли лю­де,
 
I зда­ва­лось, що до­вi­ку
 
Все та­ка не­во­ля бу­де.
 
 
 
Розливався людський сто­гiн
 
Всюди хви­лею сум­ною,
 
I в сер­деньку у по­ета
 
Озивався вiн лу­ною…
 
 
 
Ось од­но­го ра­зу чує
 
Граф ли­хi, три­вож­нi вiс­тi:
 
Донесла йо­му сто­ро­жа,
 
Що не все спо­кiй­но в мiс­тi;
 
 
 
Що спiв­цi тю мiс­тi хо­дять
 
I пiс­ня­ми люд мо­ро­чать,
 
Все про рiв­нiсть i про во­лю
 
У пiс­нях своїх то­ро­чать.
 
 
 
Вже й по тюр­мах їх сад­жа­ють,
 
Та нi­що не по­ма­гає, -
 
Їх пiс­нi iдуть по лю­дях,
 
Всяк пiс­нi тi пе­рей­має.
 
 
 
"Ну, - гук­нув Бер­тольд, - то бай­ка!
 
Я вiзьму спiв­цiв тих в ру­ки!"
 
Раптом чує - десь бли­зенько
 
Залунали пiс­нi гу­ки:
 
 
 
"В му­жи­ка зем­лян­ка вог­ка,
 
В па­на ха­та на по­мос­тi;
 
Що ж, не­дар­ма лю­ди ка­жуть,
 
Що в па­нiв бi­лi­шi кос­тi!
 
 
 
У му­жич­ки ру­ки чор­нi,
 
В па­нi ру­ченька тен­дiт­на;
 
Що ж, не­дар­ма лю­ди ка­жуть,
 
Що в па­нiв i кров бла­кит­на!
 
 
 
Мужики цi­ка­вi ста­ли,
 
Чи тi кос­тi бi­лi всю­ди,
 
Чи бла­кит­на кров поллється,
 
Як про­би­ти па­ну гру­ди?"
 
 
 
"Що се, що? - кри­чить Бер­тольдо.
 
Гей, ло­вiть спiв­ця, в'яжi­те!
 
У тюр­му йо­го, в кай­да­ни!
 
Та ско­рiш, ско­рiш бi­жi­те!"
 
 
 
Коли се з-за му­рiв зам­ку
 
Обiзвався го­лос до­лi:
 
"Гей, бi­жi­те, панськi слу­ги,
 
Та спiй­май­те вiт­ра в по­лi!
 
 
 
Не тур­буй­ся ти да­рем­не,
 
Все од­но, вельмож­ний па­не,
 
Вловиш нас сьогод­нi де­сять,
 
Завтра двад­цять знов нас­та­не!
 
 
 
Нас та­ки чи­ма­ле вiй­сько,
 
Маєм сво­го ота­ма­на,
 
Вiн у нас од­важ­ний ли­цар,
 
Врештi, вiн знай­омий па­на…"
 
 
 
Мов крiзь зем­лю про­ва­лив­ся
 
Той спi­вець, утiк од ли­ха.
 
А Бер­тольд си­дiв i ду­мав,
 
Далi так про­мо­вив сти­ха:
 
 
 
"Маєм сво­го ота­ма­на! -
 
Ось де ко­рiнь цi­лiй спра­вi!
 
Ну, та я те­пе­ра хут­ко
 
Положу кi­нець за­ба­вi!"
 
 
 
Тут вiн двох що­най­вiр­нi­ших
 
Слуг до се­бе прик­ли­кає
 
I до на­шо­го по­ета
 
У ха­ти­ну по­си­лає:
 
 
 
"Ви ска­жiть йо­му вiд ме­не,
 
Що я до­сi пам'ятаю,
 
Як пiс­нi йо­го втi­ша­ли
 
Нас ко­лись в чу­жо­му краю.
 
 
 
Власне я те­пер ба­жаю
 
Дать йо­му за них зап­ла­ту:
 
Я по­ето­вi да­рую
 
В се­бе в зам­ку гар­ну ха­ту.
 
 
 
Я йо­го та­лан спi­вацький
 
Так ви­со­ко по­ва­жаю,
 
Що спiв­цем своїм прид­вор­ним
 
Я зро­бить йо­го ба­жаю.
 
 
 
Ви ска­жiть, що вiн у ме­не
 
Буде жи­ти в ша­нi, в сла­вi,
 
Тiльки, звiс­но, хай за­бу­де
 
Рiзнi ви­гад­ки лу­ка­вi".
 
 
 
Слуги за­раз по­да­ли­ся
 
До убо­гої осе­лi,
 
Принесли во­ни по­ету
 
Тi зап­ро­си­ни ве­се­лi.
 
 
 
Усмiхаючись, вiн слу­хав
 
Те зап­ро­шен­ня знад­неє,
 
А ко­ли во­ни скiн­чи­ли,
 
Так про­мо­вив їм на сеє:
 
 
 
"Ви ска­жi­те сво­му па­ну,
 
Що зап­ла­ти не ба­жаю,
 
Бо ко­ли я що да­рую,
 
То на­зад не од­би­раю.
 
 
 
Хай вiн сам те при­га­дає,
 
Що то ж я йо­му дав зло­то,
 
Хоч те­пер об тiм жал­кую,
 
Краще б ки­нув у бо­ло­то!
 
 
 
Ви ска­жiть, що я не хо­чу
 
Слави з рук йо­го прий­ма­ти,
 
Бо ли­хую тiльки сла­ву
 
Тiї ру­ки мо­жуть да­ти.
 
 
 
Золотих не хо­чу лав­рiв, -
 
З ни­ми щас­тя не здо­бу­ду.
 
Як я ни­ми увiн­ча­юсь,
 
То по­етом вже не бу­ду.
 
 
 
Не по­ет, у ко­го дум­ки
 
Не лi­та­ють вiльно в свi­тi,
 
А зап­лу­та­лись на­вi­ки
 
В зо­ло­тiї тон­кi сi­тi.
 
 
 
Не по­ет, хто за­бу­ває
 
Про страш­нi на­род­нi ра­ни,
 
Щоб со­бi на вiльнi ру­ки
 
Золотi на­дiть кай­да­ни!
 
 
 
Тож пi­дi­те i ска­жi­те,
 
Що по­ки я бу­ду жи­ти,
 
Не по­ду­маю до­вi­ку
 
Зброї чес­ної зло­жи­ти!"
 
 
 
З тим вер­ну­лись вiр­нi слу­ги
 
До Бер­тольда i ска­за­ли:
 
"Так i так по­ет вiд­мо­вив,
 
Ми да­рем­не на­мов­ля­ли…"
 
 
 
Аж ски­пiв Бер­тольд, по­чув­ши
 
Гордовитую вiд­мо­ву,
 
До по­ета по­си­лає
 
Посланцiв тих са­мих зно­ву:
 
 
 
"Ви ска­жiть сьому зух­вальцю,
 
Що те­пер нас­тав день су­ду,
 
Що тер­пiв йо­го я дов­го,
 
Але бiльш тер­пiть не бу­ду.
 
 
 
Коли вiн скла­дан­ня вiр­шiв
 
Бунтiвничих не по­ки­не,
 
То в тюр­му йо­го за­ки­ну,
 
Там вiн, кля­тий, i за­ги­не!"
 
 
 
Знову слу­ги по­да­ли­ся
 
До убо­гої ха­ти­ни
 
I, пiд­хо­дя­чи, по­чу­ли
 
Тихий бренькiт ман­до­лi­ни.
 
 
 
У вiк­но зир­ну­ли слу­ги,
 
Бачать: зiб­ра­на гро­ма­да,,
 
Всi сто­ять нав­ко­ло лiж­ка,
 
Мов якась таємна ра­да!
 
 
 
Утомивсь по­ет вiд пра­цi,
 
Третiй день ле­жить в не­ду­зi,
 
Слухачi нав­ко­ло нього
 
Посхиляли чо­ла в ту­зi.
 
 
 
А по­ет усе то грає,
 
То щось пи­ше на па­пе­рi
 
Й роз­дає пи­сан­ня лю­дям, -
 
Тут всту­пи­ли слу­ги в две­рi.
 
 
 
Всi мет­ну­лись хут­ко з ха­ти,
 
I по­ет один зос­тав­ся,
 
Подививсь на слуг спо­кiй­но,
 
Гордовито при­вi­тав­ся.
 
 
 
Всi Бер­тольдо­вi пог­ро­зи
 
Слухав мовч­ки, ус­мi­хав­ся.
 
А ко­ли скiн­чи­ли слу­ги,
 
Так до них вiн обiз­вав­ся:
 
 
 
"Ви ска­жiть свой­ому па­ну,
 
Що го­то­вий я в до­ро­гу,
 
Тiльки хай ве­лить прис­ла­ти
 
Слуг ще двох вам на пiд­мо­гу.
 
 
 
На зап­ро­си­ни лас­ка­вi
 
Я не мо­жу встать з пос­те­лi,
 
Вам нес­ти ме­не прий­деться
 
Аж до но­вої осе­лi.
 
 
 
Та й в тем­ни­цi бу­ду вiльний, -
 
Маю ду­ми-ча­рiв­ни­цi,
 
Що для них не­ма на свi­тi
 
Нi зас­та­ви, нi гра­ни­цi.
 
 
 
I мо­го пруд­ко­го сло­ва
 
Не зат­ри­має тем­ни­ця,
 
Полетить во­но по свi­тi,
 
Наче тая вiльна пти­ця.
 
 
 
З сло­вом зiл­лються в тем­ни­цi
 
Гiркий жаль i тяж­ка ту­га,
 
I то­дi пот­рiй­на ста­не
 
I страш­на йо­го по­ту­га.
 
 
 
I по­ет вiд сво­го лю­ду
 
Не по­чує слiв до­га­ни
 
В день сум­ний, ко­ли на нього
 
Накладатимуть кай­да­ни!"
 
 
 
Так до­вi­ку у тем­ни­цi
 
Довелось по­ету жи­ти,
 
За тю­рем­ний спiв вiн му­сив
 
Головою на­ло­жи­ти.
 
 
 
Та зос­та­ли­ся на свi­тi
 
Молодi йо­го на­щад­ки,
 
Що взя­ли со­бi у спа­док
 
Всi пiс­нi йо­го, всi гад­ки.
 
 
 
Здiйнялось повс­тан­ня в краю,
 
I Бер­тольда вби­ли лю­де,
 
Та й га­да­ли, що в країнi
 
Бiльш не­во­лi вже не бу­де.
 
 
 
Та зос­тав­ся по Бер­тольду
 
Молодий йо­го на­ща­док,
 
I пи­ху йо­го, й маєтки
 
Вiн заб­рав со­бi у спа­док.
 
 
 
I те­пер на­щад­ки графськi
 
Тюрми мiц­нiї бу­ду­ють,
 
А по­ето­вi на­щад­ки
 
Слово гост­реє гар­ту­ють.
 
 
 
Проти дi­ла со­ром­но­го
 
Виступає сло­во пра­ве -
 
Ох, страш­не оте зма­ган­ня,
 
Хоч во­но i не кри­ва­ве!
 
 
 
А ко­ли вiй­на скiн­читься
 
Того дi­ла й то­го сло­ва,
 
То скiн­читься дав­ня каз­ка,
 
А нас­та­не прав­да но­ва.