Поеми
Часть 8 из 20 Информация о книге
4Вже ж минуло з того часуАж три довгі роки,Як втопилась дівчинонькаУ річці глибокій.Гуля всюди тая слава,Та вже перестала,А дівчина під водоюРусалкою стала.Та не має русалонькаІ там супокою:Не втопила свого лихаНавіть під водою!Чи таночок з русалкамиПри місяцю водить,То все їй той козаченькоЗ мислоньків не сходить.Або сяде, чеше косиУ темному гаю,Її ж думка круг хатиниМилого витає.Всі русалки, мов рибоньки,Веселії грають,А у неї завжди хмариЧоло укривають.Тільки ж то їй і розваги,Як молодик зійде, –Проти хати миленькогоНа бережок вийде;Вийде, ходить по бережку,Тихенько співає,Чи не вийде милий з хати, –Усе виглядає.А як зайде місяченько,Почина світати, –Тихо пливе русалонькаВ підводні палати.5Як навесні починаєКрига розтавати,Збираються русалонькиДо моря гуляти.Пливе з ними і дівчинаГуляти до моря, –У чужий край, у далекий,Тікати од горя…Не втече пак! ніщо їїВже не розважає,Навіть і там, в чудовомуПівденному краю.Її сестри на дні моряПо пісочку ходятьШукать перлів та коралів,І таночки водять.Веселії, безжурніїТі легкі таночки!То граються із рибками,То роблять віночки;Вона ж сидить геть окремо,До їх не вступає,Та безкраї свої думкиДумає, гадає.Дожидає, коли з тогоХорошого краюПовернуться русалонькиДо рідного гаю.Діждалася, вертаютьсяРусалки додомуВ темну нічку, серед бурі,Блискавиці й грому.Та й у серці в русалонькиСпокою немає, –І грім отой немов їїТрохи розважає.Вернулася, а тим часомВже й літо настало,А там жнива, бо і житоПоспівати стало.І виходить русалонькаВ поле виглядати,Чи не вийде її милийНа лан жита жати.Вийшов милий з дружиноюНа лан жито жати,І дитинку під копоюПоложили спати;А сами серпи побралиІ постать займають,Та вдвох собі лагідненько,Любо розмовляють.Русалонька на ту паруТільки подивилась,Змінилася у личеньку,За серце схопилась;Потім знову подивилась,Промовила тихо:«Побрався ти, козаченьку,Та на своє лихо!Не завжди там буде щастя,Де твоя хатина, –Зостануться сиротамиЖінка і дитина!Будеш знати, козаченьку,Як русалка любить,Скоро ж тебе те коханняЗ сього світу згубить!»Те мовляла, одпливалаУ свої палатиІ милого не ходилаБільше виглядати…6Стала слава на все село,Стали поговори, –Все за того козаченька,Що чорнії брови.Ой казали, говорилиПо всім селі люде:«Та вже з того козаченькаНічого не буде!Як день божий, смутний ходитьТа думку гадає,Та щоночі йде над річку,До темного гаю».Славлять люди – і дружинаЖуриться, бо знає,Чого милий у гай темнийЩораз доходжає.То в гай ходить, то в садочок,Де жила дівчина;Бачить мила й знає добре,Чия то причина…Не вважає козаченькоНа ті поговори,В його серці туга в’єтьсяТа лютує горе.Пішов якось у садочокУ місячну нічку,Походив там коло хати,Потім в гай над річку.Пішов, ходить бережечкомТа думку гадає,Все дивиться на річеньку,Очей не спускає.В той час вийшла русалонькаТрохи погуляти,Потім сіла коло річкиКосоньку чесати;Побачила козаченька,Неначе зраділа,Усміхнулась, – лиш на личкуЩось дуже збіліла.Ходить смутний козаченькоТа думку гадає,А русалка чеше косиТа пісню співає:«Любий козаче, чого ти ходишСмутний по темному гаю?Слухай, козаче, пісню русалки, –Тож я для тебе співаю!Ой чи забув ти, серце-козаче,Пісню, що мила співала?Ой чи забув ти тую дівчину,Що тебе вірно кохала?Коли забув ти, – чого ж ти ходиш,Дивишся пильно у воду?Наче шукаєш у тій водиціЗгублену милую вроду!Ох не забув ти, серце-козаче,Пісні, що мила співала!Ой не забув же тої дівчини,Котра так щиро кохала!..Як не забув ти, – ходи до мене!Я твоя першая мила!Зраду забуду, любити будуТебе, як перше любила!Я вже не тая, що була перше(Лиш не забула кохати!), –Я вже русалка – і під водоюМаю осяйні палати.В мене палати кращі од царських,Із дорогого кришталю,В мене віночок з чистого злота,З перлів дрібних та коралю:Все те для тебе дам я, козаче,Тії палати й віночок,Всіх зберу подруг, будем для тебеЛегкий водити таночок.Любий козаче, йди ж ти до мене!Я твоя першая мила,Зраду забуду, любити будуТебе, як перше любила!»Козак слуха тую пісню,Слуха, умліває, –А русалонька до ньогоРуки простягає.Біжить милий до русалки,Та й не добігає,Бо із річки – русалочокЮрба випливає;Обступили козаченька,В гаю залунало, –Наче крик, неначе регіт, –Далі тихо стало…Тихо, тихо з неба світитьПромінь місяченька,Сидить тая русалонькаБіля козаченька.Похолонув козаченько,Не чує, не баче,Як над ним його коханаВбивається, плаче:«Чи се ж тії карі очі,Що я цілувала,Чи се ж теє біле личко,Що я милувала?Ой чи се ж той козаченько,Що я виглядала?Вже ж не гляне він на мене, –Дарма виглядати!Вже ж моєму миленькомуСвіту не видати!Не озветься до своєїЛюбої дівчини –Він німий лежить, холоднийЗ моєї причини.Ой забула б я, мій милий,І горе, і зраду,Лиш устав би ти до мене,Дав мені пораду!Нещаслива годинонько,Що ж я наробила?Ой нащо ж я свою долюТа й занапастила!»І знов тихо, з неба світитьПромінь місяченька.Ломить руки русалонькаБіля козаченька.