Пошились у дурні
Дранко.
Чи вже ж мені супокоюІ хвилі не мати?Кукса і Дранко (разом).
О-о-о-о-о-о!..Згляньсь надо мною!Дай хоч хвилинуВ день супокою!Дранко.
Ой чи думав ти, Степане,Що така біда настане?Кукса.
Чи гадав вже ти, Максиме,Що така біда настигне?..Дранко.
Хоч повісся,Хоч вдавися!Кукса.
Хоч здурійАбо ж сказися!Кукса і Дранко (разом).
Або сядь, мовчи та диш,От тобі, Гандзю, книш!Кукса.
Коли б знав те лихо,То зроду б не женивсь!Дранко.
Коли б гадав горе,Краще б удавивсь!Кукса.
Як п'ять дочок мати,То краще здуріти!Дранко.
Ні, з сьома дочкамиВіку не дожити!Дранко і Кукса (разом).
Ох-ох-ох-ох-ох-ох-ох,Безщасна доле!Яке я терплюТяжкеє горе!Дранко.
Ой чи думав ти, Степане? "' т. д.Кукса.
Чи гадав же ти, Максиме? і т. д.Єсть же в світі люди,Що горя не мають.Дранко.
Замість сьома дочок,Одну собі мають.Інший одну має,Та й ту проклинає.Кукса.
Ох, правда, сусіде,Що і так буває.Дранко.
Дранко і Кукса (разом).Ох-ох-ох-ох,Згляньсь надо мною,Дай хоч хвилинуВ день супокою.Дранко.
Ой чи думав і т. д.З дворів чути регіт.
Ій-богу, вже Горпина викрадається кудись! Де б мені дубину зачепити? Постривай же, я тобі дам печериці! (Витяга з тину кілок і біжить в подвір'я).
Кукса. Піти ще у млин, чи не засну хоч трохи?.. Та, може, заспокоюсь.
Антон (постерігши його, кричить на Оришку). Убирайся, убирайся з млина, нічого тобі тут засиджуватись!
Кукса. Ай, молодець Антон! (До Оришки). Поцілуй його, Оришко, то він зараз подобріша! (Регоче).
Антон. Як ви, хазяїн, отак будете повчати її, то я й рощоту попросю!
Кукса сміючись пішов у млин.
Кукса (тихо). Та то я нарочито…
ЯВА 6Оришка виходить усміхаючись.
Оришка. Ну, та й не хитрий же Антон? Як достомітно удає з себе сердитого, ніби й справді ненавидить мене… А вже як він мене любе, як кохає, то й не знаю, чи зможе який інший парубок кохати так дівку! І цілує, і пригортає, і щебече!.. І так же то любо тоді стане на серцеві та весело! (Співи).
Любий Антоне,Мій ти соколе,Ти ж мій коханий,Ти ж мій жаданий!Як мені любоВкупці з тобою!Не зрадь же мене,Мій ти соболю!Моя ти думко,Мій ти кришталю,Тебе ж, серденько,Щиро кохаю.Як мені любо і т. д.(Пішла в хату).
ЯВА 7Дранко і Горпина.
Горпина (ідучи через кін). Я ж вам кажу, що зараз вернусь!
Дранко. А я тобі кажу: вернись! Вернись зараз мені, бо ноги поперебиваю!
Горпина. А я вам кажу: не вернусь-таки. (Пішла)
Дранко. Ах ти ж анахтема! (Кидає вслід їй палицю і попади в Скакунця).
ЯВА 8Дранко і Скакунець.
Скакунець (підняв палку). Ну що ж, як оцей документ та представлю я до особи мирового судді?
Дранко. Вибачайте, то я ненароком!
Скакунець. Що мені з вашого "вибачайте"? Ви моїй особі могли оцією особой ноги поперебивать.
Дранко. Вибачайте, будь ласка!
Скакунець. Знов "вибачайте"! Чудний народ!
Дранко. А чого ж вам ще?
Скакунець. Не доводя до особи мирового судді, предлагаю вашій особі заплатить моїй особі руб серебра. На це вам даю строку три дні. Це одна стаття. А другий параграф: маю до вас листа з города.
Дранко. Листа? Давайте мерщій! (Убік). Певно, від Лахтійона Хведоровича з города! Може, про що цікаве пише?
Скакунець (гука в двір Кукси). А хто там є живий? Скажіть хазяїнові, що маю до нього лист з города!
ЯВА 9Кукса хутко виходить з млина.
Кукса. Кажете, листа до мене принесли? (Убік). Певно, хтось з приятелів чи не жениха рає?..
Дранко. Давайте ж мерщій, бо мені ніколи!
Писар. Ніколи не треба хапатись! Хто хапається, той тільки діло псує, так і в псалтирі показано: хто спішить, той людей смішить… Так-то, приятелі мої любенії і милостиві государі.
Кукса. Пожалуйста, мерщій давайте!
Писар. Що?
Кукса. Та лист же!
Писар. Який?
Дранко. А, які-бо ви! Тут повна голова клопоту!..
Кукса. Аж гуде в голові, як у млині, від того клопоту…
Писар. Слухайте сюди, я вам розкажу одну причту. Їхав один чоловік через вузенький місток, а йому назустріч полупанок. "Звертай!" - кричить полупанок. Той мовчить. "Звертай!" - кричить удруге. Той таки мовчить. Полупанок баче, що неперевага, вже промовив стиха: "Будь ласка, зверни, чоловіче добрий". А чоловік тоді і одмовив: "А де ж ваше здрастуйте?.."