Біблія /Библия

Біблія перекладу Івана Куліша
(1868-1904)
Переклад робився Пантелеймоном Кулішом. 1872 року переклад Старого Заповіту згорів, який, повторно Куліш не встиг завершити; але був завершений Іваном Пулюєм і Іваном Нечуй-Левицьким.
Старий Заповіт
?
Буття
?
Вихід
?
Левит
?
Числа
?
Повторення Закону
?
Ісус Навин
?
Суддів
?
Рут
?
1 Самуїлова
?
2 Самуїлова
?
1-а Царів
?
2-а Царів
?
1-а Паралипоменон
?
2-а Паралипоменон
?
Ездра
?
Неємія
?
Естер
?
Йов
?
Псалтир
?
Приповісті
?
Екклезіаст
?
Пісня Пісень
?
Ісаія
?
Еремія
?
Плач Єремії
?
Езекіїль
?
Даниїл
?
Осія
?
Йоіл
?
Амос
?
Авдій
?
Йона
?
Михей
?
Наум
?
Авакум
?
Софонія
?
Аггей
?
Захарія
?
Малахія
Новий Заповіт (Євангеліє)
?
Від Матвія
?
Від Марка
?
Від Луки
?
Від Івана
?
Дії
?
Якова
?
1-е Петра
?
2-е Петра
?
1-е Івана
?
2-е Івана
?
3-е Івана
?
Юда
?
До римлян
?
1-е до коринтян
?
2-е до коринтян
?
До галатів
?
До ефесян
?
До филип'ян
?
До колоссян
?
1-е до солунян
?
2-е до солунян
?
1-е до Тимофію
?
2-е до Тимофію
?
До Тита
?
До Филимона
?
До євреїв
?
Об'явлення
Буття 1
1 У початку сотворив Бог небо та землю.
2 Земля ж була пуста і пустошня, і темрява лежала над безоднею; і дух Божий ширяв понад водами.
3 І рече Бог: Настань, сьвіте! І настав сьвіт.
4 І бачив Бог сьвіт, що воно добре; та й розлучив сьвіт із темрявою.
5 І назве Бог сьвіт день, а темряву назве ніч. І був вечір, і був ранок; день первий.
6 І рече Бог: Нехай проміж водами постане твердь, і розлучає води з водами! І сталось тако.
7 І сотворив Бог твердь; і розлучив Бог воду, що була під твердею, із водою, що була понад твердею.
8 І назве Бог твердь небо. І був вечір, і був ранок; день другий.
9 І рече Бог: Зберись, водо, що попід небом, ув одно місце, і появися суходоле. І сталось тако.
10 І назве Бог суходіл земля, а згромадженє вод назве море. І бачив Бог, що добре.
11 І рече Бог: Нехай проростить земля биллє травне, зело з насїннями і дерево плодовите, плодюще по свойму родові, щоб його насїннє було в йому. І сталось тако.
12 І вивела земля биллє травне, зело з насїннями і дерево плодовите, плодюще по свойму родові, що його насїння було в йому по свойму родові. І бачив Бог, що добре.
13 І був вечір, і був ранок; день трейтїй.
14 І рече Бог: Постаньте сьвітила, на твердї небесній розлучати день із ніччю, і бувайте знаменнями на ознаку впливочасу і днїв і років.
15 І бувши сьвітилами на твердї небесній, сьвітїте по землї. І сталось тако.
16 І сотворив Бог два сьвітила великі: сьвітило велике правити днем, і сьвітило менше правити ніччю, і зорі.
17 І поставив їх Бог на твердї небесній сьвітити на землю.
18 І правити днем і ніччю, і розлучати сьвіт із темрявою. І бачив Бог, що добре.
19 І був вечір, і був ранок; день четвертий.
20 І рече Бог: Заграйте, води, душами живими, і полинь, птаство, над землею попід небесною твердю.
21 І сотворив Бог чудища великі і усяку душу живу повзючу, що заграла ними вода, по родові їх, і всяке птаство пернате. І бачив Бог, що добре.
22 І благословив їх Бог, і глаголе: Плодїтеся і множтеся і сповняйте воду в морях, і птаство нехай множиться на землї.
23 І був вечір, і був ранок; день пятий.
24 І рече Бог: Виведи, земле, душу живу по роду їх, четверонога і повзюче і дикого зьвіра, по родові їх. І сталось так.
25 І сотворив Бог зьвірє земне по родові їх, і скотину по родові й усе повзюче по родові їх. І бачив Бог, що добре.
26 І рече Бог: Сотворимо чоловіка в наш образ і в подобу, і нехай панує над рибою морською, і над птаством небесним, і над скотиною, і над усяким диким зьвірєм, і над усяким гадом, що лазить по землї.
27 м з сотворив Бог чоловіка в свій образ, ув образ Божий сотворив його, як чоловіка і жінку сотворив їх.
28 І благословив їх Бог, і рече до них Бог: Плодїтеся і намножуйтесь, і сповнюйте землю і підневолюйте її, і пануйте над рибою морською і над птаством небесним і над усїм зьвірєм, що гасає по землї.
29 І рече Бог: Оце ж дав я вам усяке зело з насїннями, яке нї росте на землї, та й усяке дерево, що має в собі плід родющий насїннє; се нехай вам на харч.
30 І всякому зьвірові земному, і всякому птаству небесному, і всьому повзючому по землї, усякій душі живій, призначив я всяку траву й зело на харч. І сталось тако.
31 І бачив Бог, що все, що сотворив, було вельми добре. І був вечір, і був ранок; день шестий.
Буття 2
1 Так докіньчено небеса й землю з усїм войнством їх.
2 І докіньчив Бог шестого дня дїло своє, що сотворив; і почив на семий день від усього дїла, що сотворив.
3 І благословив Бог день семий, і з'ясував його сьвятим: того бо дня спочив од усїх дїл своїх, які вчинив і зробив.
4 Се початок настання небес і землї, як сотворено їх, того часу, як сотворив Господь землю і небо,
5 Не було ще на землї нїякої рослини на полях, і не росло ще нїяке зело на полях; бо Господь Бог не повелїв іще дощувати на землю, і не було ще там людей порати землю.
6 Виходила ж імла з землї і напувала всю верховину на суходолї.
7 І создав Господь Бог чоловіка з землї польової, і вдихнув йому в ноздрі живе диханнє. І став чоловік душею живою.
8 І насадив Бог сад у Едемі на востоцї, та й осадив там чоловіка, що создав.
9 І зростив Господь Бог eighсяке дерево із землї, принадне на погляд і смашне плодом своїм, і дерево жизняне посеред саду, і дерево познавання добра й зла.
10 І ріка виходить із Едему на поливаннє саду, а потім розлучається чотирма течіями.
11 Імя первої Пизон; ся обтекає всю Гавила землю, де знаходять золото.
12 А золото в тій землї предобре. Там знаходять і бедола-смолу і камінь оникс.
13 А друга річка зветься Гигон; ся обтекає всю Куш землю.
14 А трейтя зветься Гиддекель; се та річка, що йде на схід соньця від Ассура. А четверта річка, се Евфрат.
15 І взяв Господь Бог чоловіка та й осадив його в Едемському саду порати його і доглядати.
16 І заповідав Господь Бог чоловікові, глаголючи: З усякого древа в саду-раї можна тобі по вподобі їсти.
17 З того ж дерева, що дає знаттє доброго й лихого, з того не важитимешся їсти, ато вмреш певно того ж дня, як скоштуєш із його.
18 І рече Господь Бог: Не добре чоловікові бути самому; сотворимо йому таку поміч, щоб до пари була йому.
19 І сотворив Господь Бог із землї всякого зьвіря польового і всяке птаство небесне, і привів їх до чоловіка побачити, як він зватиме їх, і як нї назвав би чоловік їх живі душі, так щоби мусїли вони зватись.
20 І подавав чоловік назви всякій скотинї, і птаству небесному, і всякому польовому зьвірові, та про чоловіка не знайшлось такої помочі, щоб до пари була йому.
21 І попустив Господь Бог твердому сну обняти чоловіка, і як заснув, узяв одно з його ребер, та й затулив його місце тїлом.
22 І создав Господь Бог женщину з ребра, що взяв од чоловіка, та й привів її до чоловіка.
23 І каже чоловік: Се ж кість од костей моїх і тїло від тїла мого. Мусить вона зватись людина; бо її взято з чоловіка.
24 Тим оставить чоловік отця свого й матїр свою та й прилїпиться до жони своєї, і будуть удвох тїлом одним.