В катакомбах
По тій крові, немов по багряниці, простеленій для кесарських тріумфів, пройшла богів фаланга незчисленна з землі на небо. Доки буде слатись під ноги їм, тиранам безтілесним, богам безкровним, неживим примарам живої крові дорога порфіра?
Своєї крові я не дам ні краплі за кров Христову. Якщо тільки правда що він є Бог, нехай хоч раз проллеється даремне Божа кров і за людей.
Мені дарма, чи Бог один на небі, чи три, чи триста, хоч і міріади.
За жодного не хочу помирать: ні за царя в незнаному Едемі, ні за тиранів на горі Олімпі, нікому з них не буду я рабом, доволі з мене рабства на сім світі!
Я честь віддам титану Прометею, що не творив своїх людей рабами, що просвітив не словом, а вогнем, боровся не в покорі, а завзято, і мучився не три дні, а без ліку, та не назвав свого тирана батьком, а деспотом всесвітнім, і прокляв, віщуючи усім богам погибель.
Я вслід його піду. Коли загину, то не за нього — він не хоче жертви, — але за те, за що і він страждав.
Нехай нікого хрест мій не лякає, бо як почую я в своєму серці святий вогонь і хоч на час, на мить здолаю жити не рабом злиденним, а вільним, непідвладним, богорівним, то я щасливим і на смерть піду, і без докору на хресті сконаю
Анціллодея раптом заходиться невтримливим риданням.
Неофіт-раб (лагідно)
Чого ти, сестро? Що тебе вразило?
Чи я тебе образив прикрим словом?
Повір мені, я не хотів того.
Анціллодея
Ні, брате… не образив… тільки… шкода… Та жаль мені тебе… загинеш, певне…
Єпископ
Не плач. Лукавий раб — не вартий сліз.
Він поклонився духом Прометею, а той єсть сатана, одвічний змій, що спокусив на гріх і непокірність.
Нема сьому рабові ні рятунку, ні прощі. Він занапастив себе.
Покиньмо нечестивця, одсахнімось, ходім од зла і сотворімо благо.
Неофіт-раб
А я піду за волю проти рабства, я виступлю за правду проти вас!
Вся громада рушає з свічками в руках. Єпископ попереду. Неофіт-раб іде сам окремо другим переходом в інший бік.
4/Х 1905