Рiзні п'єси

Множення в умi, або Плиннiсть часу
Дiйовi особи
Арнольд,  людина-крокодил.
Феофан,  людина-сiтка.
Борис,  людина-пташеня…
Сабур,  людина-скамiйка…
Кербабай,  людина-дверi.
Максуд,  людина-крейда.
Дiя перша. 
Плiт. На ньому знаходяться всi вищезгаданi дегенерати. Мимо них проплива середньоросiйський пейзаж так, що здається, нiби плiт пливе. На плоту встановлено iржавого залiзного листа з крейдяним написом: «25,4?16,4», бiля листа стоїть Максуд i множить. 
Арнольд (повзе на животi вздовж люта) . Води кругом, твою мать у кишки!
Борис (сидить навкарачках i помахує коротенькими ручками, широко роззявляючи рота) . Поналивало, мабуть.
Феофан (стрибає по плоту неприємними стрибками) . Поналивало, поналивало, салабон!
Сабур (стоячи раком) . Може десь труби прорвало?
Феофан. А тебе хто пита? Раз переїбу, й харош.
Максуд множить. Сабур нiяково мовчить. 
Феофан. Що мовчиш? Шо не ясно? Зараз, бачу, Кербабая вiдчинено!
Сабур швидко вiдчиняє Кербабая, який скрипить, i знову становиться раком. Максуд витирате, що помножив. 
Арнольд (сiда на Сабура) . I нахуя отой мудак множить? (Показує на Максуда) .
Феофан (сiда на Сабура) . Щоб було дохуя.
Борис (противним пiсклявим голосом) . Мамка кудись залетiла пiд три чорти, а я тут сижу i їсти хочу.
Арнольд (Феофану) . Накрий його, щоб не пиздiв.
Феофан накрива Бориса своїм тiлом. Деякий час тихо, тiки Максуд страшно стучить крейдою по залiзу. 
Арнольд (Сабуру) . Закрий Кербабая, дме!
Арнольд важко плюхається з Сабура i повзе вздовж плота. Сабур зачиняє Кербабая, який знову скрипить. Максуд множить. Весь цей час Феофан стоїть раком, накриваючи Бориса. 
Феофан. I довго менi отак стоять?
Кербабай рипить. Максуд стучить крейдою по залiзу. 
Арнольд. Вже весь плiт обповз, твою мать у кишки!
Борис (з-пiд Феофана) . Я манав оце повзання! Я їсти хочу!
Арнольд. Ти диви, його накрили, а вiн пиздить!
Сабур. Ач, який! Їсти хоче! А ми не хочемо?
Феофан. Салага хуєв! Зараз, бачу, Кербабая вiдчинено!
Сабур вiдчиняє Кербабая i знову становиться раком. Кербабай рипить. Максуд витирате, що помножив, здирає ржаву дошку i пиздить її ногами. Всi з пострахом дивляться на Максуда. Максуд викида дошку у воду, де вона тоне. Зачиняє Кербабая, садиться на Сабура i витирає пiт. 
Максуд. Пiздєц.
Всi з пострахом дивляться на Максуда. Плiт пливе. 
Завiса.