Цар соловей
Часть 2 из 16 Информация о книге
IVНічка тиха. Зорі світять,В небі місяць грає.Степ туманом обгорнувсяІ сном засипає.Не шумить сухий чорнобиль,Коник не стрекоче,Перепілка не співає,І вуж не сикоче.І дрімає степ широкий,І кругом біліє,Тілько свіжая могилаНа степу чорніє.І в могилі Соловей-царСном опочиває.Над могилою царевичВарту відбуває.Відбуває самий старший,Батька виглядаєІ сумнії свої думи,І співи співає.Вдруг по степу загуділо,Затряслась могила,І царевич ізжахнувся:Північ наступила.І дух царя СоловеяСтав наверх могили.Як діамант, його шатиПишнії світили.І на вінку на смертельнімКвітки виростали,Виростали, розпукали,Чоло обвивали.І говорить він до сина:«Сину ти мій милий!»Іди, сину, ти на захід,Вліво від могили.Там ти будеш між горамиСвою землю мати.Там ти будеш сам по собіЦарем царювати.А за теє, що вартуєшТи могилу сюю,Я сопілку золотуюТобі подарую.І як сумно в ню заграєш,Усе засумує;А як весело заграєш,Усе затанцює».Дух іздимів, і на землюЩе роса не слала,Як сопілка на могиліЗолота лежала.І узяв її царевич,З браттями простивсяТа й на рідну сторононькуЖити віддалився.VВ другу нічку середущийВарту відбуваєІ стрілою на могилуЗемлю підгортає.І опівніч наступила,Степ заколисався,І дух царя СоловеяСину показався.І говорить він до сина:«Сину ти мій милий,Іди, сипу, ти на захід,Вправо від могили.Там з лісами і звірамиБудеш землю мати,Там ти будеш царювати,Звірів полювати.А за теє, що вартуєш,Ти могилу сюю,На потіху тобі, сину,Коня подарую.І як схочеш полюватиВ добрую годину,Через вуха лиш коневіПерелізеш, сину».Дух іздимів. Іще в небоЗорі не уплили,А вже коник вороненькийСтояв край могили.І повів коня царевич,З братом розпростивсяІ на рідну сторононькуЖити віддалився.В третю нічку наймолодшийВарту відбуваєІ десятую бутелькуЗ горя випиває.І опівніч наступила,Степ заколисався,І дух царя СоловеяСину показався.І говорить: «І ти,сину,Хоть не вартий того,А повинен долю взятиВ царя, батька свого.Будеш, сину, мою землюІ мій палац мати,Там з царицею ти будешРазом царювати.А за теє, що вартуєш,Я і сам не знаю,Чим я тебе, п'яний сину,Дарувати маю».«Чим же, тату, дарувати?Таку бочку дати,Щоб із неї пити-питиІ не випивати».Дух іздимів, зорі згасли,І роса упала.Аж тоді наверх могилиЗ вином бочка стала.І пішов царевич з неюІ, ідучи, впився.І в палаці на порозіП'яний повалився.VIЩе причепа не проспався,Лежить на порозі,А вже Канчук з його військомБ'ється па дорозі.Да воно пак і не страшно:В него війська много,Та усе народ добірний,Іден у їдного.Да й Канчука з його військомЛихо не узяло!Бо вже справного такогоВ світі не бувало.І два війська ізійшлося,Як дві сильних тучі;Як блискавка, замигтілиПалаші блискучі.І без жалю січе палаш,Списа серце коле,І валяться трупом людиНа криваве поле.Що раз гірше КанчуковеВійсько налягає.Що раз слабше його силуДруге відбиває,І сонечко на полуденьІще не ставало,А причепи усе військо-Покотом лежало.Крик і галас у столиці:Канчук у дорозі!І цариця свого синаБудить на порозі.І причепа пробудився -Нічого діяти!Схватнв бочку перед себе,Давай утікати.Тілько бочка будь здорова,Пропадай, столице!Пропадайте ви, палаци,Й ти, стара царице!А тим часом під столицюКанчук підступаєІ гарматами залізніБрами розбиває,Розбиває і ламаєСрібную дорогуЇв палаці добуваєЗолоту підлогу.І все військо нахапалоСрібла по кишені.Осавули й отамани -Злота повні жмені,А царевич - діаманти.І пішли з столиці...Ще спасибі, що не вбилиБідної цариці.