Про відважного Барвінка та коника Дзвоника
Часть 9 из 14 Информация о книге
Який ти фельдмаршал?Ти просто свиня.Знімаю із тебеВисоке звання!Весь вік пам’ятатимешГнатів город! —І здер еполетиЗ Тхоряки Осот.— Іди підмітайлом.Бери помело.Щоб духу тхорячогоТут не було!Поліз від ОсотаОбідраний Тхір.Узяв помело.Впорядковує двірІ дума: «В яку ж яХалепу заліз».— Стривай же Барвінку! —Шепоче під ніс.Розділ дев’ятий
Три дні і три ночі лютився Осот.Найважчих думок передумав сто сот.Як бути з Барвінком? Якщо він не вмре,То прийде у царство і скарб забере.Він, кажуть, могутній, він справжній гігант,Недаром тікав будяків ад’ютант.О ні, недаремно на нім опеклисьЗвитяжний Захрюка і стріляний Лис.Він, кажуть, гуля на баскому коні.Не тоне в воді, не горить у вогні....Тремтіло все царство жуки й павуки —Усі поховалися в нори й дірки.Не дивно!Чи ж може там бути базар.Де думає думу розгніваний цар?Забули сказать ми,— при царськім дворіСлужили три дами, мадами старі.Найзліша була серед них Кропива,Що мала у царстві великі права.А друга мадам —то глуха Лобода,Цареві — опора, підлеглим — біда!Між них найхитріша була Блекота.Підступна і підла, на вигляд свята.Дізнавшись, що цар вже три ночі не спав.Змарнів, почорнів, очманів, занепав,Мадам Блекота ще ні світ ні зоряПролізла, мов шило, в покої царя.Прийшла і сказала: — мій царю ясний,Три дні і три ночі сидиш ти сумний...Нічого не п’єш і, либонь, не їси.Іще, боронь боже, і дуба даси!На кого ж покинеш ти царство своє?Скажи, що спокою тобі не дає?Скривився Осот і сказав Блекоті:— Я скрути такої не знав у житті!Могутній Барвінок гуляє в степах,Такий богатир, що подумати страх.Тепер він в хатині Ромашки живе.Задумує щось проти мене нове!Мій скарб забере і завалить мій трон...Ти кажеш — не сплю! Та який же тут сон?— Хи-хи,— запищала мадам Блекота.—Сказав би раніше,— це справа проста.Давно мене викликать треба було б.Не лізли б від думання очі на лоб.Тут хитрість потрібна і розум тонкий...— А в мене, — цар гаркнув, — хіба не такий?— Тонкий,— відказала йому Блекота.—Звичайно, тонкий, але тонкість не та!У тебе — тонкий наче шерсть у Тхора,А треба такого, як ніс в комара!Забудь же, о царю про горе й біду,—Я нишком Барвінка зі світу зведу.Осот аж підскочив: — Ну, добре, стара!Бажаю ні пуху тобі ні пера!***Барвінок живе у Ромащиній хатці,В світлій, веселій, окремій кімнатці.Він порядкує в саду й на городі.Доки не скаже дівчинка: «Годі».Тож від життя трудового такогоМ’язи залізними стали у нього.Як замовкає увечері пташка.Книги несе на веранду Ромашка.Тихо читає про всякі пригоди.Твори Жюль Верна і дяді Неходи.Вірші Бичка або книги Майн Ріда,Казку про курочку, бабу та діда.Слуха Барвінок уважно, охоче —Хлопчик цікавий, знати все хоче.Потім до ранку він спить, як убитий...Так і живе чоловік працьовитий!Якось увечері в пізню годинуКроки почулись чиїсь біля тину.Входить у двір хтось, в віконечко стука:— Людоньки-люди! Яка ж мені мука!Як мені важко, як мені тяжко... —Кинулась враз до віконця Ромашка,Бачить: стоїть на подвір’ї бабуся.— Може, хоч тут я водички нап’юся...Бо ж не пила я із самого ранку... —Виніс Барвінок з водичкою склянку.Баба схопила ту склянку руками.Жадібно плямка сухими губами.Випила, мовила: —Дякую, дітки!Дуже ви гарні, мої малолітки.—Добра Ромашка з поштивим поклономВинесла два пиріжечки з пасльоном.Щедрий Барвінок бабусі в торбинуБублик поклав і печену рибину.Шепче бабуся: — Спасибі за шану.Зараз і я у пригоді вам стану.—(Вузлик розв’язує в чорній хустинці)Нате вам, дітки, й від мене гостинця!Взнаєте, любі, який він чудовий.Я вам дарую листочок медовий.Більш вам не треба трудитись, робити,Меду в нім повно, лижіть його, діти...Мед із листочка весь час виступає.Більшого дива на світі немає!Хоч до медку я й сама уже звикла,—Якось відвикну...— Сказала і зникла.Хлопчик листка заходився лизати.Слова від щастя не може сказати.Медом обмазав обличчя і вуха.«Досить лизати!» — Барвінок не слуха.Як нализався, напився водиці,Мовив; — На біса ми будем трудиться?Більше не буду виходити з хати.Скарбу якого ще треба шукати?З ранку до ночі лежатиму в ліжку,Меду захочу — будь ласка, хоч діжку!От заживем ми на славу, Ромашко!Більш не вари ані супу, ні кашки.—Плаче Ромашка: — Яке ж ти ледащо!Ти ж без роботи зведешся нінащо! —Хлопчик своєї: — Все праця та праця!Можу й без неї медку нализаться...Ще щось хотіла Ромашка сказати,—Хлопчик утік до своєї кімнати.Меду наївся, заснув як убитий.Медом обмазаний, пухом укритий.Дівчинка стукала довго у двері,—Став ледацюга глухіший тетері.І догадалася дівчинка бідна:То була баба лиха і єхидна.