Сто пригод Барвінка та Ромашки

VII
 
 
Повний гордої відваги.
 
Ледь присушений від спраги. 
 
Мов гартований в огні.
 
Мчить Барвінок на коні.
 
Він, герой поміж героїв. 
 
Швидко тропіки освоїв.
 
Переплив аж сто річок 
 
Невгамовний козачок.
 
Сотні раз топився в вирі,
 
Виручали друзі — звірі.
 
На озерах — бегемот 
 
Послужив йому як плот.
 
Крокодилики в савані 
 
Тричі вихопили з твані.
 
А удав... Він малюка 
 
Врятував від пацюка. 
 
Продиравсь малий крізь хащі —
 
Два гіганти роботящі.
 
Два слони пробили путь. 
 
Прогули: — Здоровий будь!
 
Через піняві пороги 
 
Перенесли носороги.
 
Поки спав на камінці,
 
Видра випрала штанці.
 
Лев вітав Барвінка ревом. 
 
Спочивав він поряд з левом.
 
Швець відомий, дикобраз, 
 
Чобітки чинив не раз.
 
А сьогодні, мов на шафу. 
 
Хлопчик виліз на жирафу. 
 
Придивлявся з висоти.
 
Де палац, куди іти.
 
Спершу кактуси побачив,
 
На листочку шлях позначив. 
 
Он і вежі, он і плац.
 
Мчить Барвінок у палац.
 
 
VIII
 
 
Цар Бамбук меткий, мов щука. 
 
Сам Бамбук — немов з бамбука; 
 
Руки, ноги, вуха й ніс.
 
Плечі й ребра. Верх і низ.
 
Круг чола, як навіжені. 
 
Пнуться пагони зелені.
 
Пальці бігають руді 
 
По зеленій бороді.
 
Жваві нишпорять очиці 
 
По бамбуковій світлиці.
 
Де з бамбука стіл, і трон,
 
І колекція корон.
 
Аж до стелі — на портреті 
 
У зеленому береті.
 
Той же вираз, той же цар. 
 
Бородатий, мов швейцар.
 
З бороди рука Бамбука 
 
Простягається до лука.
 
Цей бамбуковий свій лук 
 
Дуже любить цар Бамбук.
 
На бамбуковій канапці,
 
У червоні взута капці,
 
В білі вдягнута штанці,
 
З тихим смутком на лиці. 
 
Марить дівчинка слабенька. 
 
Вся немовби голубенька. 
 
Сукня й бантик голубі.
 
Цар питає: — Що тобі?
 
— Ой-ой-ой! Нудьга страшенна!
 
— Випий кави, Цикломено!
 
— Знову — кава, знову — їж! 
 
Хочу в Лондон чи в Париж! 
 
Хочу в оперу, до міста. 
 
Танцювати хочу твіста. 
 
Тулумбас мені набрид.
 
Буду плакати навзрид!
 
— Ну, яка ж ти, доню, злюка! 
 
Ну, давай стріляти з лука! —
 
До вікна підвів малу. 
 
Вдалину пустив стрілу.
 
Ха-ха-ха! У Гаву влучив! 
 
Цитьте! Лук мені наскучив! 
 
Аж затіпалось дівча.
 
Ні з ким гратися в м’яча!
 
Цар схилився: — Дай-но вушко.
 
Скоро матимеш ти служку, 
 
Білу, з гарної сім’ї.
 
Звуть Ромашкою її.
 
— Де ж вона?
 
— Вчимо поволі
 
В Будяковій, доню, школі,
 
Щоб навчилась догоджать.
 
— Приведіть! Не хочу ждать!
 
Підстрибнув Бамбук на троні 
 
І потер зелені скроні:
 
— Ти нестерпний командир...— 
 
Свиснув цар — з’явився Тхір. 
 
Дав цукерку Цикломені,
 
М’яв він ножиці у жмені.
 
Ще тримав парфуми й крем.
 
Бо служив перукарем.
 
— Освіжити чи постригти?
 
— Що нове розвідать встиг ти?
 
— Вірно служим, ваша честь! 
 
Доповім — новини єсть!
 
Всі плантації клекочуть.
 
Ці повсталі... вас не хочуть.
 
Засміявся гучно цар:
 
— Збунтувався мій товар!
 
 
 
 
Бач, які соціалісти,—
 
Не хотять у ящик лізти!
 
Чую цих повстанців крик 
 
Триста років кожен рік.
 
Пан Тхоріні, де Ромашка?
 
— Царю, вимовити важко! 
 
Утекла вона від нас...—
 
Цар кописткою потряс;
 
— Дармоїди! Кашалоти! 
 
Геть з очей, тютюн полоти! 
 
Що це ще за новина?
 
Ми сильніші чи вона?
 
Слід було їй дати віллу.
 
Ще й нову машину білу, 
 
Одягти її в нейлон.
 
Дать цукерок на мільйон. 
 
Отоді б ми і Ромашку 
 
Підпрягли в свою упряжку. 
 
Та нікуди не втече — 
 
Позмагаємось іще!
 
Як забуде свій город.
 
Вам найвища з нагород.
 
— Тільки так!
 
— А де ж Барвінок?
 
— Скаче верхи без зупинок, 
 
Навіть буря не спиня 
 
Довгоногого коня.
 
— Де він зараз?
 
— Десь тут близько...
 
— Залучити б і хлопчиська 
 
До бамбукових рядів!
 
Та Тхоряка не зрадів.
 
Він зітхнув, закрив очиці. 
 
Невдоволення на пиці.
 
А принцеса молода 
 
Вже не плаче, не рида.
 
Аж завмерла, аж не дише:
 
— Розшукайте їх скоріше!
 
Раптом в закутку, де трон. 
 
Гучно дзенькнув телефон. 
 
Узяла принцеса трубку. 
 
Прикусила нижню губку. 
 
Потім в трубочку: —Ал-ло! 
 
Ніжне личко розцвіло.—
 
Ой, Барвінок просить тата. 
 
Дзвонить поряд, з автомата.,
 
Трубку вихопив із рук 
 
В Цикломени цар Бамбук.
 
Притулив її до вуха.
 
Голосок Барвінків слуха. 
 
Потім каже: — Гостю мій. 
 
Перепустка — в прохідній!
 
Цикломена звеселіла,
 
Стала ніжна, стала мила.
 
А Тхоряка затремтів. 
 
Простогнав: — До всіх чортів! 
 
Ваша... ве-ве-ве-височність!
 
Це ж велика безтурботність...
 
Цей... бе-бе... куди не кинь... 
 
Ме-ме-ме... троянський кінь. 
 
Вибухівка, шабля, порох — Цей Барвінок.., 
 
Він же ворог!
 
Щигля дав Тхору Бамбук, 
 
Аж пішов луною гук.
 
Дати другого не встиг — 
 
Став Барвінок на поріг.
 
Каблучками цоки-цоки,
 
Крок рішучий, руки в боки.
 
Гордий стан, рішучий зір, 
 
Шапка-бирка набакир.
 
Біля трону зняв перчину, 
 
Уклонився чин по чину.
 
— Хто тут цар? 
 
Здається, ви. 
 
Дядько з поглядом сови?
 
Я — Барвінок з Диво-краю, 
 
Мандрівник. Знання збираю. 
 
Я й Ромашка... Ми за мир. 
 
Але цей поганий звір...
 
Глянув хлопчик на Тхоряку, 
 
Той відчув на серці мряку.
 
— Ти, Тхоряко, ти — змія!
 
Де Ромашечка моя?
 
Цар за плечі взяв Барвінка:
 
— Не кувікай, наче свинка. 
 
Не стрибай на нас, як рись,
 
А спочатку — розберись.
 
Знай же все. Твоя Ромашка 
 
Не вбивалася так важко.
 
Їй сподобалося в нас, 
 
Полюбила Тулумбас. 
 
Прижилася тут чудово.
 
Аж забула рідне слово.
 
Вічне літо, вічний сад,— 
 
Їй не хочеться назад!
 
Закричав Барвінок: — Царю, 
 
Не кажіть таке, бо вдарю!
 
У Ромашки на чолі 
 
Сяйво рідної землі!
 
Ця не зрадить. Не повірю 
 
Ні тобі, ні цьому звірю!
 
Де Ромашка, де Будяк, 
 
Найбридкіший з гультіпак? — 
 
Підстрибнула Цикломена:
 
— Як сказав! Класична сцена! 
 
Пан Барвіночку, спочинь.
 
Бо надворі гарячінь.
 
Не турбуйся про Ромашку, 
 
Скинь шапчину, скинь тільняшку.
 
Відшукається дівча.
 
Чи давно ти грав в м’яча?
 
— У м’яча... забувся майже.
 
— Коли хочеш... то тримай же! —
 
І помчав на хлопця вскач 
 
Величезний жовтий м’яч.
 
Де він взявся, чи не сон це? 
 
Променистий, наче сонце, 
 
Витівний, немов циркач. 
 
Величезний жовтий м’яч! 
 
Налетів він на Барвінка,
 
І відбив його хлопчинка.
 
Цар ударив по м’ячу —
 
М’яч угору дав свічу.
 
Цикломена скік та хлоп 
 
І м’ячем Тхоряку в лоб.
 
Засміявся цар лукаво:
 
— Бачиш, з нами як цікаво!
 
А в світлиці під столом 
 
Враз намітився пролом.
 
Мов сокирами. Терміт 
 
Пробивав Ромашці хід. 
 
Проминувши охорону.
 
Вийшла дівчинка з-за трону. 
 
Біля царського плеча Пролунало: — 
 
Кинь м’яча! 
 
Значить, ось де наш соколик! — 
 
Покотився м’яч під столик.
 
Цар ще більш позеленів.
 
Дав Тхоряці штурханів.
 
Тут зчинив Барвінок галас:
 
— Відшукалась! Відшукалась! 
 
Здрастуй, дівчинко! Ура!
 
Ну, Ромашко, нам пора!
 
Він Ромашку взяв за ручку.
 
І крутнув на дверях ручку.
 
Та навстріч йому — ножі 
 
Спрямували сторожі.