Сто пригод Барвінка та Ромашки

І
 
 
Мов вітрила під вітрами, 
 
Мчать листи і телеграми,
 
Аж упріли поштарі:
 
«Де Барвінок? Де Ромашка? 
 
Відпишіть, коли не важко. 
 
Повідомте дітворі!»
 
«Розкажіть нам про Тхоряку, 
 
Що, мов лин, пірнув у мряку. 
 
Де Будяк, що сіяв зло?
 
Де наш милий Коник Дзвоник, 
 
Роботящий, наче слоник, 
 
Цвіркотун на все село?»
 
«Чи пролинули лелеки 
 
Далеч, повну небезпеки, 
 
Непривітливу й лиху?
 
Чи Барвінка не згубили?
 
Чи орли їх не побили 
 
На зворотному шляху?»
 
«Відгукнися, наш герою,
 
Бо весняною порою 
 
Ждуть тебе сади й ліси, 
 
Й без Ромашечки — ні в лузі. 
 
Ні в полях, ні в лісосмузі 
 
Теж не знаємо краси».
 
Довелось коня сідлати. 
 
Превеликий шлях долати. 
 
Збив я тисячу підків. 
 
Обійшов, либонь, півсвіту,
 
Чабани, Поштову Віту, 
 
Конча-Заспу, Васильків...
 
І в берізки, і в смереки 
 
Я питався — де ж лелеки? 
 
Чом так довго їх нема?
 
Без лелек блакить небесна 
 
Ніби пісня безсловесна. 
 
Ніби музика німа.
 
Розлилась весняна повінь. 
 
Стовбур клена соку повен.
 
Верби хлюпають в воді. 
 
Ось і жабка вже скрекоче, 
 
І забігали охоче 
 
Водоплавчики руді.
 
Раптом бачу на узгірку. 
 
Зачепивши ранню зірку, 
 
Замахав руками млин.
 
Проскрипів він: — Що нам вирій? 
 
Вдома краще, як не міряй! — 
 
Ген, вгорі — лелечий клин!
 
Хто — на першому лелеці. 
 
Ніби в затишку, в безпеці. 
 
Розвалився, як Мамай?
 
Поряд — дівчинка Ромашка. 
 
Аж змарніла бідолашка...
 
Гей, дідівщино, приймай!
 
Зняв Барвіночок перчину. 
 
Бойову свою шапчину.
 
Сяє лоскотно сльоза.
 
— Ех, якби нам парашути!
 
От би здорово стрибнути 
 
Прямо в царство Гарбуза!
 
Приземлились точно в лузі 
 
На торішньому галуззі.
 
— Що це? Знітивсь ватажок.
 
З-під крила — зоря-кровинка 
 
Проковзнула повз Барвінка, 
 
Побагрила моріжок.
 
Їх орли атакували.
 
Ледь відбились від навали
 
Край турецьких берегів.
 
У старого в грудях рана. 
 
Штурмували ветерана 
 
Ескадрильї ворогів.
 
Він не впав у чорну воду. 
 
Шугонув до небозводу.
 
Рану сонечком пропік.
 
І тримавсь на високості.
 
Хоч гули від болю кості.
 
Не звернув ні разу вбік.
 
Подолавши смертну втому. 
 
Дотягнув старий додому. 
 
Крила звів, уже трудні.
 
— Я щасливий, що вмираю 
 
На просторах Диво-краю, 
 
Серед милої рідні...
 
Поховайте під горою.
 
Під вербицею старою.
 
На якій гніздо дідів.
 
Та не треба лити сльози.
 
Хай поплачуть верболози, 
 
Котрі сам я посадив.
 
Всі похнюплено стояли.
 
Аж зігнулись, аж прив’яли...
 
— Поводирю, зле тобі? — 
 
Підупав Барвінок духом. 
 
Занімів, не вірить вухам,
 
І Ромашечка в журбі.
 
Всі любили цього птаха...
 
Та невже він, бідолаха. 
 
Більше ключ не поведе?
 
Був він добрим головою.
 
Не хвалився булавою.
 
Але слово мав тверде.
 
Ще тримав якусь живинку,
 
Бо гукнув: — Агов, Барвінку!
 
Ось наказ, вчини як слід: 
 
В Конча-Заспі є діброва,
 
В ній — ростина прездорова. 
 
Дуб, якому сотні літ.
 
Під отим крислатим Дубом, 
 
Дідуганом сивочубим.
 
Мчать сторіччя, як вода. 
 
Кажуть, бачив він Добриню 
 
Й Ольгу, київську княгиню,
 
Як була ще молода.
 
Парубійком кучерявим 
 
Розмовляв із Святославом, 
 
Сам тримав його коня, 
 
Ярослав, що Мудрим звався. 
 
Під Дубком цим роззувався, 
 
Спочивав ясного дня.
 
 
 
 
Зрів він половців і обрів. 
 
Червонів, курився обрій 
 
Від татарської орди!
 
Меч співав, сичали стріли,— 
 
Тут бійці списи гострили, 
 
Наступали в три ряди.
 
Тут Хмельницький з Кривоносом 
 
Тихо їхали покосом. 
 
Коливаючись в сідлі.
 
Під Дубком житняк жували, 
 
«Хмеля» й «Горлицю» співали. 
 
Стиха дзенькали шаблі.
 
А загарбників-жовнірів 
 
Полювали, наче звірів,
 
Козаки на цім лугу.
 
Ой, частенько в дні понурі 
 
Лютували грізні бурі.
 
Дуб згинаючи в дугу!
 
Лиш сміявся він розлого,
 
Бо надійний корінь в нього 
 
І гілки — трудівники.
 
Сяють жолуді на сонці...
 
Він у славній нашій Кончі 
 
Простоїть іще віки!
 
Та не тільки довголіттям 
 
І своїм козацьким віттям 
 
Славен мудрий чарівник. 
 
Добрий велет в буйних шатах 
 
Він, цей Дуб, весни глашатай 
 
І господар з року в рік.
 
Потаємне, дітки любі,
 
Є дупло у тому Дубі,
 
В ньому — скринька чарівна. 
 
Навіть поночі — в промінні:
 
У коштовному камінні 
 
Кожна в скриньці сторона.
 
А під кришкою з кришталю. 
 
Мов за сонячною даллю.
 
Сяє дудочка мала.
 
Золота вона чи срібна —
 
До промінчика подібна 
 
І гладенька, мов стріла.
 
Лиш торкни її вустами. 
 
Поле вибухне житами.
 
Вкриє землю буйноцвіт. 
 
Теплі зорі над гаями 
 
Озовуться солов’ями. 
 
Задзвенить щасливий світ.
 
Всяк почне гніздо мостити, 
 
І у кожнім скоро діти
 
Запищать на всі лади.
 
Загуде сім’я бджолина 
 
Щоб запліднилась рослина. 
 
Затужавіли плоди.
 
Не сурмить вона до строку. 
 
Тільки раз сурмить щороку 
 
Попід Дубом віковим.
 
Хто ж сурмити має право? 
 
Прислухайтесь, пильна справа! 
 
Коли встигну — розповім...
 
Лиш струмки задзвонять радо. 
 
Кличе Дуб Велику Раду 
 
Зеленавим перначем.
 
Засідає звір і птиця 
 
І достойний, як годиться. 
 
Наречеться сурмачем.
 
Має діло й заковику:
 
Не призначать зроду-віку 
 
Ані вовка, ні змію.
 
Треба бути дуже добрим. 
 
Працьовитим і хоробрим 
 
У роботі і в бою.
 
Той, хто вдачу іншу має.
 
Хай ту сурму не займає,— 
 
Громовиця зіб’є з ніг!
 
Сурма відьмою завиє.
 
Знову холодом повіє,
 
І травицю вкриє сніг.
 
Мав я честь, сурмив три роки! 
 
Але ось остайні кроки,—
 
Ні летіти, ані йти.
 
Заслужив, либонь, спочинку. 
 
Тож весну ясну, Барвінку, 
 
Провістиш за мене — ти!
 
Пам’ятай, що без сигналу 
 
Все лиш тлітиме помалу 
 
І жовтець не зацвіте. 
 
Доручаю вам, малята. 
 
Українські соколята.