Сто пригод Барвінка та Ромашки

 
 
Діло славне й непросте!
 
Вам удвох потрібно конче 
 
Пробиватися до Кончі.
 
Дуб чекає сурмача! —
 
І на цім Лелека-воїн,
 
Слави вічної достоїн.
 
Тихо згаснув, як свіча.
 
В лузі вдарили оркестри. 
 
Підняли Лелеку сестри. 
 
Попливла труна важка... 
 
Дядько Кріт могилу вирив. 
 
Сотні сот птахів і звірів 
 
Проводжали ватажка.
 
Кожен кинув шмат землиці,
 
А наверх поклали глиці.
 
Біля схилених голів 
 
Став Барвінок на коліна. 
 
Мовив: — Швидко і сумлінно 
 
Так зроблю, як ти звелів!
 
 
П
 
 
Знов гуде весняний клопіт, 
 
В темнім лісі — кінський топіт. 
 
Навалилась ніч глуха.
 
Поряд з хлопчиком —
 
Ромашка,
 
Трохи Коникові й важко,
 
Але скаче, мов блоха.
 
Тягне холодом з діброви.
 
Наш Барвінок хмурить брови, 
 
Слід спішити, річ ясна...
 
Повні тьмяної омани,
 
Сунуть вибалком тумани,
 
І весна — і не весна!
 
Де ж ти, сурмо довгождана. 
 
Може, недругу віддана.
 
Хтось чужий заліз в дупло?
 
А від нього злістю віє.
 
Бідна сурма вовком виє. 
 
Відганяючи тепло.
 
День і ніч летять малята.
 
Ніч, як море розіллята. 
 
Притомилося дівча. 
 
Притулилось до хлопчинки.
 
До Барвінкової спинки.
 
До козацького плеча.
 
А Барвіночок не в дусі,
 
Сум в очах і різкість в русі. 
 
Щось весна йому — не те... 
 
Скрізь — болото, непорядки. 
 
Де город?
 
Лиш чорні грядки, 
 
Все мов нехотя росте!
 
Де Гарбузик-товстопузик?
 
В насінинці ш,е Гарбузик!
 
Де Цибуля? Де Часник?
 
Під землицею пухкою.
 
Мов під теплою рукою.
 
Весь город надовго зник.
 
— От якби, Ромашко, літо,— 
 
Хлопчик мовив сумовито,— 
 
Зустрічала б нас рідня... 
 
Пастернак би взяв цимбали,
 
І троїсті б нам заграли.
 
Як діждати того дня?
 
— Бач, напала нетерплячка! 
 
Відійшла зимова сплячка,— 
 
Все живе пішло у ріст.
 
Хоч простим очам не видко — 
 
Розвиватимуться швидко 
 
І стебелечко, і лист.
 
Дід Гарбуз тепер — дитинка... 
 
Жовтувата насінинка — 
 
Теплий сховок гарбуза.
 
Але скоро вийде з грядки.
 
— Ну й Ромашка! Всі загадки. 
 
Мов насіннячко, луза!
 
Все ти знаєш, тільки — звідки?
 
— Ось два ока — щирі свідки. 
 
Що знання беру з книжок.
 
Не читаю детективи,
 
А історії правдиві 
 
Про весняний бережок.
 
— Не хвалися, грамотійко, 
 
Знаєш поки що на двійку!
 
В мене — дудка на умі...
 
Не ятри книжками душу. 
 
Скоро я до школи рушу. 
 
Почитаємо й самі!
 
Ти міркуєш, я — ледащо?
 
А «Буквар» шукав я нащо?
 
Потрудився до ладу!
 
Знай, за морем, вірний слову, 
 
Я вивчав турецьку мову.
 
— Кинь слівце!
 
— Хау ду ю ду!
 
— Розбишака, це ж англійська!
 
— Хай англійська, та не свійська! 
 
Слухай далі: вас іст дас?
 
— Це ж німецька! Ти, Барвінку, 
 
Маєш совісті краплинку?
 
Ти великий дуриндас!
 
— Я французьку знаю краще.
 
— Та мовчи вже, непутяще!
 
— От послухай: кес кесе!
 
Не в Марселі, не в Тулузі,— 
 
Рве траву Марія в лузі,
 
А Іван телят пасе!
 
Розважаючись по змозі. 
 
Скачуть друзі по дорозі.
 
Ніч — як кисле молоко.
 
Коник Дзвоник йде тихіше. 
 
Нашорошивсь, гучно чмише. 
 
Занімів і наш хвалько.
 
До Барвінкового вушка 
 
Нахилилася подружка.
 
— Глянь, дві фари на шляху! 
 
Краще б ти, Барвінку, збочив. 
 
Щоб вантажник не наскочив. 
 
Не вчинив біду лиху.
 
А зловісні жовті фари 
 
Піднялися аж до хмари.
 
Блимонули звідтіля.
 
Коник Дзвоник закрутився. 
 
Мало в яр не покотився.
 
Мов налякане теля.
 
Ледве втрималися друзі
 
У сідельці, на попрузі.
 
Що за погань лісова? 
 
Засвистіли дужі крила:
 
— Ось де я вас перестріла!
 
Ну, здавайтесь, я — Сова!
 
Сподівалася, що в мишки 
 
Відірву з нальоту ніжки.
 
А спіймала вас, малі! 
 
Повечеряю гарненько.
 
Політаю, а раненько 
 
Відсипатимусь в дуплі.
 
Закричав Барвінок: — Сово, 
 
Непривітне чую слово!
 
Вид росою сполосни!
 
Кинь стращати, кинь сичати,
 
Я — Барвінок, я — Хрещатий,— 
 
Бойовий сурмач весни!
 
Не про себе дбаєм. Сово,—
 
Від душі, не примусово 
 
Йдем по сурму чарівну.
 
Чи тобі весна байдужа.
 
Чи тобі миліша стужа? 
 
Починай тоді війну!
 
— Вдень цвітуть весняні квіти. 
 
Нам вночі мишей ловити!
 
Що нам квіти? Пу-гу-гу! 
 
Найсмачнішу в світі їжу,
 
Лісову солодку мишу, 
 
Краще видно на снігу!
 
Свиснув хлопчик сумовито,
 
А Сова несамовито 
 
Розпростала пазурі.
 
Підвелась Совина зброя 
 
Над голівкою героя 
 
В світлі ранньої зорі.
 
Темних крил зловісний помах. 
 
Та й Барвіночок не промах,— 
 
Недарма Хрещатим зву,— 
 
Підхопив дрючка, як вріже! 
 
Блимонуло око хиже.
 
Аж затіпало Сову!