Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця

Все було втрачено. Вся робота була ні до чого. Все, чого Ніккі досягла, що виявила, розтануло в лункому сміху темних тіней.
Вся робота, складання разом окремих частин, колосальне зусилля нарешті зрозуміти, як же це все насправді функціонує, залучення величезної сили, щоб це контролювати і направляти — все це було даремно.
Це було однією із самих складних речей, які вона коли-небудь робила… І зараз все це звернулося в прах.
Кара вмочила край рушника в чашу з водою на столику осторонь. Вода потекла назад, коли вона вичавила рушник. Звук кожної краплі, що падає назад в чашу, був пронизливим і болючим.
Так само як неясний обрис форм і тіней, якими вони були, коли вона вперше прокинулася, все розплилося в необроблену розмитість. Кольори здавалися осліпляюче яскравими, звуки різкими. Дюжина свічок в найближчому канделябрі світили, як дванадцять маленьких сонць.
Кара притиснула вологий рушник до чола Ніккі. Червоний колір шкіряного облачення Морд-Сіт, різав Ніккі очі, тому вона їх закрила. Мокрий рушник відчувався, немов тернисті прути, притиснуті до ніжної плоті.
— Є інша неприємність, — сказала Кара тихим довірчим голосом.
Ніккі відкрила очі.
— Інша неприємність?
Кара кивнула, проводячи рушником по шиї Ніккі.
— Проблеми з Головною Вежею.
Ніккі кинула погляд від ніжок свого ліжка до важких темно-синіх розшитих золотом портьєр на вузькому вікні. Вони були засмикнуті, крізь них не просочувалося взагалі ніякого світла, тому вона вирішила, що має бути вже ніч.
Подивившись знову на Кару, Ніккі насупилася, незважаючи на те, що це приносило їй біль.
— Що значить, проблеми з Вежею, якого роду ці проблеми?
Кара відкрила рот, щоб заговорити, але повернулась на звук суєти, який доносився позаду неї на іншому кінці кімнати.
Зедд увірвався в кімнату, не постукавши. Його лікті гойдалися вгору і в сторони з кожним розгонистим кроком, його проста мантія здіймалася позаду нього, ніби він був королем цього місця, і прийшов по своїх королівських справах. Так припустила Ніккі по його виду.
— Вона прокинулась? — Запитав він Кару, перш ніж досяг узголів'я ліжка. Його хвилясте біле волосся виглядали особливо розпатланим.
— Я прокинулася, — відповіла сама Ніккі.
Зедд різко зупинився, дивлячись на неї. Він нахилився хмурячись, бажаючи упевнитися в цьому особисто, ніби не довіряв її словам.
Він притиснув кінчики своїх довгих кістлявих пальців до її лоба.
— Твоя лихоманка спала, — заявив він.
— У мене була пропасниця?
— Свого роду.
— Що ти маєш на увазі під «свого роду»? Лихоманка — це лихоманка.
— Не завжди. Лихоманка, яка була у тебе, була спровокована швидше напругою сил, ніж хворобою. В даному випадку, якщо бути точним, напругою твоїх власних сил. Лихоманка була реакцією твого тіла на шок. Таким же чином, як нагрівається шматок металу, коли гнеш його вперед і назад.
Ніккі переводила погляд з одного на іншого.
— Чому це не подіяло на тебе чи на Кару?
Зедд нетерпляче постукав по скроні.
— Тому що я був досить розумний, щоб встигнути накинути мережу. Я захистив себе і Кару, але ти була занадто далеко. На такій відстані її захисні властивості не були здатні захистити тебе від пошкодження, але я ризикнув це здійснити.
Незважаючи на те, що цього було недостатньо, щоб повністю відгородити тебе від її впливу, але виявилося, принаймні, достатнім, щоб врятувати твоє життя.
— Твоє заклинання мене захистило?
Зедд похитав пальцем, наче вона погано себе вела.
— Ти-то вже точно нічого не зробила у свій захист.
Ніккі здивовано моргнула.
— Зедд, я намагалася. Я не думаю, що коли-небудь швидше намагалася використати свій Хань. Я намагалася всіма силами кинути всю свою міць, я клянуся. Це просто не спрацювало.
— Ну, звичайно, ні, — Він гнівно зметнув руки вгору. — У цьому-то і була твоя проблема.
— У чому була моя проблема?
— Ти занадто сильно старалася.
Ніккі підвелася й сіла в ліжку. Світ несподівано закружляв. Вона була змушена прикрити очі руками. Обертання викликало нездужання в її шлунку.
— Про що ти говориш? — Вона трохи підвела свою руку, щоб поглянути на нього крізь щілинку при світлі свічок. — Що значить, я занадто сильно намагалася?
Вона думала, що її зараз знудить. Немов роздратований відволіканням, Зедд закотив рукави, дотягнувся і натиснув пальцем на протилежну сторону її лоба. Ніккі відчула поколюючу дію магії Приросту, яка мурашками розповзалася під її шкірою.
Для неї було дещо незвично не відчувати ніякої ущербності Дару в його силі, адже він не володів магією Збитку. Нездужання розсіялося.
— Краще? — Запитав він тоном, що припускає, ніби він вважав, що це все її власна вина.
Ніккі покрутила головою туди-сюди, напружуючи м'язи шиї, перевіряючи рівновагу. Вона спробувала відчути нудоту, боячись, що вона підступить раптово, але цього не сталося.
— Припускаю, так.
Зедд тріумфально всміхнувся.
— Добре.
— Що значить, я занадто сильно старалася?
— Ти не можеш битися з відьмою, таким чином, яким ти це намагалася зробити — і вже тим більше з відьмою, настільки могутньою, як ця. Ти занадто тиснула.
— Занадто тиснула? — Вона відчула себе так незатишно, ніби була послушницею, не здатною засвоїти простий урок, що викладається нетерплячою Сестрою. — Що ти маєш на увазі?
Зедд зробив непевний жест.
— Коли ти використовуєш силу, намагаючись подіяти на те, що встигає блокувати її, вона просто повертається назад. Ти не можеш дістатися до цього своєю силою, тому що сила, яку ти використовуєш, ще не створила основоположну ланку між вами, між джерелом і метою, вона все ще у своєму вільному плаванні, в нейтральному стані.
Теоретично Ніккі зрозуміла, про що він говорив, але вона не знала, чи відповідає це даному випадку.
— Ти хочеш сказати, що це подібно до блискавки, якій необхідно знайти дерево або що-небудь високе, щоб закріпити свій зв'язок з землею, щоб запалитися? Що якщо навколо немає такої зв'язуючої ланки, вона просто вибухає всередині хмари? Обертається на себе?
— Я ніколи не думав про це такими поняттями, але, гадаю, ти можеш думати, що це щось подібне. Можна сказати, що твоя сила звертається на тебе, наче блискавка, що повертається в хмару, коли вона не здатна розрядитися в землю.
Відьма — одна з небагатьох людей, яка інстинктивно розуміє чітку природу прояву сили, хитросплетіння її потреб у встановленні зв'язку, і шляхи, якими визначені заклинання повинні з'єднатися з обох кінців.
— Ти маєш на увазі, що вона знає, як працює блискавка, — сказала Кара, — І вчасно висмикнула килим з-під Ніккі?
Зедд метнув на жінку приголомшливо грізний погляд.
— Ти справді нічого не знаєш про магію, чи не так? Або сказала це, лиш би кинути якусь фразу.
Вираз обличчя Кари потемнів.
— Якщо я витягну цей килим з-під тебе, я думаю, ти зрозумієш це досить добре.
Зедд закотив очі.
— Ну, це сильне спрощення, але я думаю, можна сказати і так… В якомусь ступені, — додав він видихаючи.
Ніккі вже їх не слухала, її думки були десь далеко, в іншому місці. Вона згадала, що сама зробила щось подібне, виконавши аналогічний трюк з силою і зв'язком, коли Звір атакував Річарда в захищеній щитами частині Замку. Вона створила з'єднуючий вузол, але не наділила це з'єднання достатньою силою, щоб завершити його.
Це очікування, не будучи здійсненим, притягнуло енергію найближчої блискавки до звіра, негайно ліквідувавши його. Оскільки Звір не був насправді живим, він не міг бути по-справжньому знищений, точно так само, як труп, будучи вже мертвим, не може бути убитий або стати ще мертвішим.
Але тут все було по-іншому. Це було понад розуміння того, що Ніккі зробила зі Звіром. Це скоріше було протилежним тому, що вона зробила.
— Зедд, я не розумію, як це можливо. Це як ніби кидати камінь; варто зробити кидок, і траєкторія вже встановлена. Камінь полетить по заданій траєкторії до місця призначення.