Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця

Ніккі уявила, що, будучи досить маленьким проходом, він, ймовірно, призначався для таємного спостереження за залами нижче.
Ось і зараз, далеко внизу, різні проходи були заповнені людьми, що поспішали у всіх напрямках. Їх рухи виглядали цілеспрямованими. Майже всі лави були порожні. Ніккі ніде не помітила людей, які, як бувало в минулі часи, збиралися для різноманітних бесід.
Йшла війна; Народний Палац був обложений. Занепокоєння вибрало собі в компаньйони кожного. Охоронці вели патрулювання, наглядаючи не тільки за кожною людиною, але і за кожною тінню.
Намагаючись навести порядок і дати коротке резюме тривожних новин, Ніккі запустила пальці у волосся і відкинула їх з лиця.
— Пам'ятаєте ту розповідь Річарда про те, як зараження, залишене шимами під час їх перебування у світі живих, викликало руйнування магії?
Енн клацнула пальцями в підтверджуючому жесті під час свого подиху, очевидно роздратована повторенням старої теми.
— Ми пам'ятаємо. Але я думаю, що навряд чи це наша сама нагальна проблема.
— Можливо і ні, — продовжила Ніккі, — але завдяки цьому почалися деякі, самі що ні на є, серйозні неприємності.
Натан підняв руку і, торкнувшись кінчиками пальців плеча Енн, немов попросив її дозволити йому самому впоратися про ситуацію.
— Чому?
— Нам довелося покинути Замок Чарівника, — відповіла йому Ніккі. — принаймні, на деякий час.
Натан задер брови. Він подався головою в її бік, і частина його довгого білого волосся перекинулася через його широкі плечі вперед.
— Чому? Що сталося?
Ніккі пригладила своє чорне плаття по стегнах.
— Магія Замку Чарівників починає руйнуватися.
— Як ви про це дізналися? — Зажадала пояснень Енн.
— Відьма, Сікс, зуміла пробратися в Замок, — відповіла Ніккі. — Розставлені пастки виявилися не здатними попередити нас. Безліч щитів взагалі зникло. Їй випала можливість вільно розгулювати по Замку без всяких захисних щитів і у всіх напрямках, куди їй надумалося б піти.
Енн підібрала вивільнене пасмо сивого волосся назад у вузол зачіски, зібраної пучком на потилиці, замислившись над словами Ніккі.
— Не факт, що це доводить руйнування магії Замку, — уклала вона нарешті, — Так само, як і те, що магія заражена шимами і руйнується. З твоєї неприємної розповіді можна лише почерпнути, наскільки талановита ця Сікс. А те, що є свого роду проблеми з Замком, не дає підстав дізнатися причину, тим паче, зрозуміти, що причина пов'язана з шимами. З таким досить складним місцем, як Замок Чарівників, дуже важко зрозуміти, чи дійсно все це настільки серйозно. Можливо це всього лише тимчасова…
— Кров струменить з кам'яних стін Замку, — вимовила Ніккі тоном, прояснюючим, що все це не предмет для дискусій. Вона не збиралася займати позицію послушниці, яка перелякана тінями під час першої нічної прогулянки за межами Палацу. Їй необхідно присвятити себе іншим справам. — Ця скверна проступає в найнижчій частині, в основі Замку.
Енн і Натан випростались одночасно.
Енн було відкрила рота, щоб щось сказати, але Кара заговорила першою, безсумнівно незацікавлена, як і Ніккі, в необхідності акцентувати увагу на цьому обговоренні.
— Кров, що повільно сочиться з каменю в різних місцях по всій Башті — повністю людська кров.
І знову, що пророк, що колишня аббатиса оніміли від здивування.
— Ну, що ж, — вимовив Натан, нарешті, поскрібши під підборіддям одним пальцем. — Це звичайно серйозно, — він зробив жест у бік залу. — Куди ви направитеся?
— Кара і я хотіли вийти і подивитися, як там справи у Джегана на терені будівництва схилу. А ще мені хотілося поглянути на армію Ордена, щоб мати уявлення про те, чим вони зараз зайняті.
Я сподіваюся, що план Річарда спрацює і війська Д'хари, відправлені в Старий Світ, зможуть перерізати шляхи постачання. Якщо вони виконають завдання, Джеган зіткнеться з труднощами.
Все це збіговисько не протримається всю зиму, якщо залишиться без постачання. На них обрушиться голод. Думаю, вони почнуть метатися між будівництвом схилу і зниклими обозами постачання.
Натан, попрямувавши повз Ніккі і Кару, хитнув головою.
— Ну, тоді пішли. А ми підемо з вами і заодно послухаємо, що ви розповісте про зіткнення з цією відьмою.
Ніккі немов приросла до землі і ні кроку не зробила вслід за пророком.
— Вона забрала шкатулку Одена.
Натан різко розвернувся і витріщився на неї.
— Що?
— Вона викрала ту шкатулку Одена, що була у нас. Ту, яку підручний відьми, Самуель, викрав у Сестри Тові і яку, доклавши неабияких старань, Рейчел зуміла викрасти і принести нам. Ми думали, що в Замку шкатулка в безпеці. Виявилося, що це не так.
— Вона вислизнула? — Енн схопила Ніккі за рукав, — У тебе є які-небудь ідеї, куди вона попрямувала з нею?
— Боюся, що ні, — відповіла Ніккі. — Я сподіваюся, що ви удвох зможете навести нас на якісь провідні нитки відносно цієї відьми. Ми повинні знайти її. Ви можете розповісти мені все що завгодно, незалежно від того, істотне воно чи ні, це зможе якось допомогти. Ми повинні здобути ту шкатулку назад.
— Принаймні Ніккі встигла ввести в гру за владу Одена гравця, перш ніж шкатулку забрали, — сказала Кара.
Натан і Енн виглядали Приголомшений далі нікуди.
— Вона зробила, що? — Прошепотів Натан, явно нездатний відірвати пильного погляду від Кари, немов сподівався, що він розчув її неправильно або, навіть якщо правильно, то немов розраховував, що вона могла передумати і забрати свої слова назад.
— Ніккі запустила шкатулку Одена в гру, — повторилася Кара.
Ніккі звернула увагу, що Морд-Сіт озвучила це з нотками гордості, гордості за Ніккі.
— Та ви, схоже, не сповна розуму! — Заревіла Енн з побагровілим лицем, накинувшись на Ніккі. — Ти назвала себе гравцем за владу Одена!
— Ні, все відбулося зовсім не так, — виступила Кара, в черговий раз відволікаючи на себе увагу пророка і екс-аббатиси. — Вона назвала гравцем Річарда.
У Кари проступила тінь усмішки, оскільки вона була рада представити доказ, що Ніккі краща, ніж уявляли про неї Натан і Енн. У свою чергу, Натан і Енн стояли приголомшені від почутого.
Хоча це було дійсно її справжнє досягнення, Ніккі не відчувала якої-небудь значної гордості з приводу того, що зробила такий вчинок — її спонукав до цього відчай.
І ось тепер, коли вона постала посеред передпокої величезного комплексу Народного Палацу, гостро усвідомлюючи всі взаємопов'язані шари проблем, перед лицем якими вони опинилися, Ніккі раптово відчула себе надзвичайно стомленою, але це не було через те, що її сила висушувалася заклинанням Народного Палацу.
Крім недавніх подій, почало позначатися виснаження. Було стільки невідкладних справ і так мало часу на все це.
І що було ще гіршим, тільки вона володіла необхідними знаннями, поряд зі здібностями мати справу з більшою частиною проблем, перед якими вони опинилися.
Хто якщо не вона зможе навчити Річарда користуватися Магією Збитку, без якої не відкрити шкатулки Одена? Навколо немає більше нікого. Ніккі відчувала жахливий тиск цієї відповідальності.
Були моменти, коли вона, немов на картині, абсолютно ясно бачила всю жахливість прийдешніх битв. Часом, коли на неї накочували подібні бачення, хоробрість Ніккі похитувалася.
Іноді на неї накочувався страх, що вона ввела в оману себе та інших своїм переконанням, що вони дійсно зможуть вирішити грандіозні проблеми, перед обличчям яких вони опинилися.
Вона пам'ятала, як ще маленькою дівчинкою, мати змушувала її ходити з хлібом і годувати бідних і як потім, пізніше, Брат Нарев з Братства Ордена присоромив її і змусив невпинно працювати в ім'я служіння нескінченним потребам людей.
І як би вона не намагалася присвятити себе вирішенню всіх тих проблем, в яких всі перебували, здавалося, що ці проблеми росли сніжною лавиною і завжди виявлялися за гранню її здібностей задовольнити їх, змушуючи її стати рабинею їх безкінчених потреб.
Її наставляли, що, оскільки вона володіє можливістю, то вона просто зобов'язана ігнорувати свої особисті бажання і потреби, і повинна жертвувати своє життя на благо бажань і потреб інших. Їх нездатність жити своїм життям, як і небажання навіть пробувати, підносило їх над нею до панів.