Лірникові думи
Часть 1 из 25 Информация о книге
Руданський С. В.
ЛІРНИКОВІ ДУМИ
ПРЕСЛІВЛЯ
На полудні, де КарпатаКинула відноги,Вколо Смотричем повивсяКам'янець убогий.Бідне місто! тілько війниТяжкі споминає,А само в собі ні виду,Ні краси не має.Там нема широких улиць,Пишного палацу,Для проходки садів славних,Широкого плацу.Доми збились, іспоїлисьКупами-рядами.І від льоху аж до дахуВсі кишать жидами.Малий ринок серед міста -Тілько-то і плацу.Старий дім губернаторів -Тілько і палацу.Та ще бульвар над скалою,Що ніщо дивитись:Тілько й місця кам'янецькимСидням проходитись.І все місто комашнеюК скалі припадає,Ніби згубленого щастяНа нії шукає.І над тою комашнеюТілько храми божі,Як яснії великани,Стоять на сторожі.І високо на повітряВерхи підіймають,І хрестами золотими,Як зорями, сяють.Но найкраща із тих храмів -Голова високаХранителя сего містаІвана-пророка; [1]І будова - так пристойнаЦерква і ті баніТак і кажуть, як хрестивсяГосподь в Іордані; [2]І камінная дзвіниця,Рівна і висока,Пригадує над водоюСвятого пророка;А на церкві святій баня(Нижча тої бані)Пригадує Христа-богаВ воді в Іордані.Наодокола соборуСтиснене подвір'я;На подвір'ї пригорнулосьВбогеє будівля.І в будівлі того храмуСлуги проживають,І по колії святомуСлужбу відбувають.Кругом церкви на подвір'їТрава зеленіє;Тілько камінь край дзвіниціСкругляний біліє.І той камінь, як та кістка,Прахом зітліваєІ у храму у святогоПритулку шукає.Бідна кістко земляная!Як життя ти брала?Чи тебе вогонь виводив,Чи земля роджала?Чиї руки тебе, кістко,З тіла добували,І добули, і тесали,І на що тесали?Чи до церкви на підпоруМали готувати?Чи до палацу якогоҐанок підпирати?Ти тримав-єсь, підпирав-єсь,А тепер ізбитий,Ти білієш, трупом тлієш,Нічим не покритий.Так порою й чоловіка,Доки силу має,Всякий любить і вітає,Всякий поважає.А прийде година злая,Силоньки не стане,І на него, як на камінь,Ніхто не погляне ...* * *Много в Кам'янці народу,Та життя немає,І від рання до смерканняКам'янець дрімає.І на вулицях, на ринку -Всюди пусто, тихо:Хіба бідну писаринуПеретягне лихо;Та школярі, бідні дітиСердитої долі,Пройдуть на день штири разиДорогу до школи.Ще під вечір, як ударитьСьомая година,Оживиться на минуткуБідна бульварина:На вулиці, на широкій,Совітниці ходять,На них птахи перельотніШкелками наводять.Після них купецькі дочки:Тлусті, чорнобриві;З ними ходять їх коханки,Совітники сиві.Потім ще яка попівнаНесміливо ходить,І її учитель школиАбо школяр водить.Тілько воску, тілько й світлаНа тіснім бульваріїХіба в закутках ще ходятьШколярі по парі.Та бідная писаринаУ куток заб'єтьсяІ із лиха наб'є люльку,Димом затягнеться.Та і ті, як дев'ять вдарить,Бульвар покидають.А всі решта, кілька тисяч,Носа не являють.Много в Кам'янці народу,Та життя не мають.І від рання до смерканняВулиці дрімають.Но й для Кам'янця сумногоСвятенько буває,Коли весь він веселіє,Життям оживає.І то святенько для него,Та пора кохана,Наступає щорік божийЛітом, на Івана.
вернуться
1
- єгипетський пустельник і затворник (?-394).
вернуться
2
- річка в західній частині Передньої Азії. З нею пов’язано багато християнських легенд, зокрема легенда про хрещення в ній Ісуса Христа.
Перейти к странице: