Орігамі-Блюз

Під табличкою «Поза №1: Мамусині знаряддя 1» вона бачить дешеву ґумову сексляльку у її звичайній позі: з тупо розчепіреними ногами.
Лежить горілиць, сідницями на клавіатурі, притискаючись своєю жахливою штучною піхвою до комп’ютерного монітора. В кожній руці - по комп’ютерній миші, скеровані на монітор, як пульти на телевізор. З розбитого шкла екрана загрозливо стирчить велетенський гелевий фалоімітатор. По долівці розсіяно скалки, закличнояскраві бляшанки зпід етилових труток, пакети з чіпсами, самі чіпси, пакетики зі смаженими горішками, самі смажені горішки ітеде. На стіні - квадрат з гіпсокартону від навісної стелі. На ньому в порядку ху дожнього безладу приклеєно та прицвяховано: чорний, пошматований ножем на локшину бюстгальтер, чорні панчохисітки, за тасьма яких запхано по одній однодоларовій купюрі, чорний пасок для панчіх, чорні порізані трусики, навушники для плеєра, невикористаний чорний презерватив. Усе це притрушено листям і пелюстками висушених білих троянд. «Поза №2: Мамусині знаряддя2» - являє собою Сексляльку на гінекологічному ґвинтокрилі у позі морської зірки. Поряд - стриптизерська жердина, на якій - дві сексляльки, одна з них - майже під стелею. Поза №3 - «Дитинство Бріт» - ґумова секслялька вниз головою. В кожній руці - по ляльці Барбі, одну з яких вона запихає до своєї жахливої штучної піхви, а іншу - до свого жахливого штучного рота.
Далі - більше: «Поза №4: Чи є життя після Євробачення?» - це велика, прикрашена папе ровими квітами клітка, до якої прилаштовано невеличку телевізійну супутникову тарілку. У клітці - секслялька, прикута кайданками та нашийником до ґраток, на голові - аудіо навушники. На підлозі, між її розчепіреними ногами - купка недопалків. Навпроти ляльки, поза кліткою - телевізор з розбитим екраном. З рота ляльки стирчить пульт дистанційного керування. На стіні - квадрат з гіпсокартону від навісної стелі. До нього одним велетенським цвяхом брутально прицвяховано вінілову платівку і лазерний диск «Все про бізнес $».
Довкола на тло у довільній формі крезонутого колажу абияк наліплено чи прицвяховано: одноразові зужиті пакетики чаю, пакетики зпід кави, недопалки, комп’ютерні деталі, журнальні й газетяні клапті з фотографіями, тампакси, дискети, паперові квіти, талончики й проїзні на різні види транспорту, жетони, телефонні картки та інший мотлох, навіть лушпайки з насіння та фісташок. Усе це притрушено листям й пелюстками висушених білих троянд. Мрія щодалі то більше дивується. Всі ляльки чимось невиразно нагадують їй або її саму, або Макса.
«Новорічна Америка» - клітка заввишки за людський зріст. Прутки обліплено пір’ям з подушки й обмотано касетною магнітоплівкою.
У клітці - секслялька бавиться фалоімітатором.
Навпроти - така ж клітка. Всередині знахо диться фалос в людський зріст. Його створено за принципом штучної розбірної ялинки, себто з отворами по всій довжині, у які вставляються «гілки» - манекенні литки, що висять у кож ному торговельному наметі - «ноги у пан чохах». Поза №5 називається «Наша хата».
Горизонтальні офісні жалюзі, які всі охочі можуть піднімати й опускати на бажану висоту.
Позаду жалюзі - на стіні намальовано вікно, на тлі якого висять манекенні литки, оті «ноги у панчохах»: одна нога у черевичкулодочці на карколомній шпильці, інша - боса, а черевичок валяється поруч. Інша пара «ніг» - також у панчохах, але без взуття. Обидві пари ледь погойдуються, й, оскільки жалюзі не підні маються вище тієї межі, де закінчується муляж, створюється враження, що це висять двоє людей у зашморгу. Поруч - ще одні жалюзі, за ними таке ж вікно, й також дві пари ніг у капронках (ймовірно, саме за колготки «ноги» підвішено до стелі). Перша пара: між ногами погойдується «Тампакс», прикріплений за ниточку до того місця на колготках, де між живими ногами мала б - замість капронової порожнини - бути піхва. Інша пара: замість «Тампакса» - фалоімітатор.
Мрія довго вдивляється у «повішених» під різними кутами, доки, поволі задкуючи, не натикається на «Астрал, Анал і Орал»: секс лялькачоловік попавучому стоїть рачки дупою до телевізора. З розбитого позирала стирчить величезний фаловібратор, що цілить ляльці в анус. В руці лялька тримає іграшковий водяний пістолет, якого встромляє собі у рота. Лялька нестерпно нагадує Макса. Над головою нещас ного висить на стіні квадрат з гіпсокартону від навісної стелі. На ньому в порядку художнього безладу приклеєно сплутану магнітоплівку й саму касету - плівкою забрано все поле. У нижньому лівому куті наклеєно газету «Бульвар» й до неї прицвяховано сушену засолену рибу (т. зв. «тараньку»). У верхньому правому куті - прямокутний уламок люстерка з двома доріжками кокаїну, поруч приклеєно пакетик з кокаїном та згорнуту в трубочку баксову купюру. Усе це притрушено листям й пелюстками висушених білих троянд. На аркушику пресрелізу написано, що «для візуальної імітації кокаїну підходить дрібна цукрова пудра». Хтось ненавмисне підштовхує Мрію, трохи обливши шампаною та виба чившись, до наступного витвору митців транссексуалів - сплетеної з колготок сітки, чогось на кшталт батута, на якому, наче ластівки на дротах, зібрані у коло потворні Фарбі. На підлозі довкола «батута» сидить секслялька й тримає у руках журнал «Натулі» чи якийсь «Касмаполітен» - Мрія не зауважила - так, ніби «читає діточкам казочку». В іншому залі, до якого занесло спантеличену Мрію, - одразу впадає в око величезний - майже на всю стіну - червоний постер, поділений на три частини: три фотографії жіночого підборіддя з густо нафарбованими губами, котрі дещо відріз няються за відтінком. Перед постером на підлозі вишикувано ланку різноманітних фалоіміта торів, деякі з них мають сліди шмінки. По центру зали - композиція «Уродини ляльки» з логотипом Орґія.org.ua: велика купа Барбі, Кенів, напівздутих сексляльок, просто ляльок, вібраторів, фалоімітаторів, презервативів, - довкола впереміш із дитячими іграшками й різним електронним непотребом розкидано пошматовані на клапті одежини лікарів, міліціонерів, військових, льотчиків, офіціанток, вечірні сукні й смокінги, строї працівників метрополітену й провідниць, сині робочі халатики, протигази, балетне причандалля… - а в кутку - «Поза» під назвою «Мить тварини».
Пара сексляльок, чоловік та жінка, дуже схожі на Мрію та Макса, під штучним офісним деревом, прикрашеним, наче новорічна ялинка.
Він сидить на унітазі, вона - верхи на ньому.
Вони обплутані серпантином, долівку рясно засипано конфетті. На єдиному серед інсталяцій цілому екрані перманентно на ревері крутиться чорнобілий німий фільм, озвучений лише потріскуванням й сичанням плівки. Навпроти цього телевізора стоїть старовинний ручний кінопроектор, а поруч - китайський касетний магнітофон, який синхронізовано із зобра женням, й на ревері озвучується закадровий текст або уривки музики там, де це необхідно.
Поволі розвиднюючись, виникає назва «ПОЗА КАМЕНЯ». Текст: «Чатує невидима, невловна кінокамера - вічний спостерігач, особистий страж кожного на межі у потойбіччя. Він переслідує усе життя, немов хрестовина з дротиками - маріонетку, цей внутрішній й водночас сторонній - відсторонений спос терігач». Голос гугнявий, одноманітний. Зобра ження: Мрія зачиняє двері й до упору відкручує крани, щоб напустити гарячої пари, зігріти холодну мушлю ванни. На мить вскочила до кухні - лишає на підлозі калюжі - захопила попільничку, цигарки й сірники стосиком - мерщій назад - змішувати дим і пару.
Відсахується від каламутного дзеркала, ніби помічає на своїх губах чужі думки… Закадровий текст: «…як добре, дорога моя, що смерті не боюся я, а ти про смерть не думаєш… ми - летимо… повільно зіслизнула у гарячу воду і випав у гарячу воду недопалок з охлялих вуст вода суцільна рудувата червінь від блювоти й від крові сім розпуст сто п’ятдесят гріхів та п’ять чеснот дванадцять яблук та один безкрилий янгол й кольору веселки двадцять сім скорбот було змальовано на тілі бумеранга Смерть тулить свою сукню на вішак щоб голою зайти до неї у ванну а вона думає що то сусідмудак й на повну силу вивертає крани і музика бабах! й двері грюк! і клаць гачок! тамтами й барабани бо смерть коли вода й музика це глюк дим пара газ комети хвіст омана розґвезьґана цигарка не доводить факт лесбійського зв’язку між нею й смертю вона доводить лише те що був антракт у п’єсі про кохання та безсмертя!». Японські традиційні барабани Вадаіко: Оодаіко, Шіме даіко, Окедоудаіко, Чанго, інші. Виконуються стародавні ритуальні та сучасні композиції.