Походеньки Тома Сойєра

Вікно відчинили; верещання служниці сколихнуло священну тишу, і струмені води окропили останки нашого страждальця. Захлинувшись, герой звівся на ноги і почав відхекуватись; потім у повітрі щось просвистіло під супровід ледь чутної лайки; посипались уламки розбитої шибки; маленька фігурка перестрибнула через паркан і зникла у темряві. Трохи згодом, коли Том, роздягнений перед тим як лягти у ліжко, роздивлявся свій мокрий одяг у світлі сального огарка, прокинувся Сід; проте якщо у його голові й промайнули якісь непевні здогадки щодо окремих моментів, то він мудро утримався, бо погляд Тома не обіцяв нічого доброго. Том влігся, не обтяжуючи себе молитвою, а Сід зауважив це упущення в своїй голові.
 
Глава ІV
 
Акробатичні вправи розуму. – Недільна школа. – Директор. – На виставці. – Відмінність Тома.
Сонце вставало над мирним світом, осяюючи село своїми променями, немов посилаючи йому своє благословення. Після сніданку тітка Поллі розпочала сімейне богослужіння. Першою була молитва, складена з біблійських цитат, що виконували функцію наріжних каменів, з’єднаних легким цементом оригінальних роздумів. З верхівки цієї споруди, немов із Синайської гори, вона зачитала повчальну главу з книги Мойсея.
Опісля Том відклав усі свої справи і став заучувати свої вірші з Біблії. Сід вже давно вивчив свій урок. Том напружував свою пам'ять, щоб запам’ятати п’ять віршів. Він обрав Нагорну проповідь, бо не зміг знайти інших віршів, коротших за цей.
Через півгодини Том вже мав доволі туманне уявлення про свій урок, але не більше, бо дух його блукав усіма нивами людського мислення, а руки були зайняті сторонніми розвагами. Мері взяла книгу, щоб заслухати урок, і він зробив спробу знайти шлях крізь туман.
– Блаженними є-є-є…
– Убогі…
– Так, убогі… блаженними є убогі-і-і…
– Духом…
– Духом, блаженними є убогі духом, бо … вони… вони…
– Їхнім…
– Бо їхнім. Блаженними є убогі духом, бо їхнім… є царство небесне. Блаженними є ті, хто плаче, бо вони… вони…
– Вті…
– Бо вони-и-и…
– Бо вони вті…
– Ні, я не знаю, що це за слово.
– Втішаться.
– Так, втішаться! Блаженними… блаженними є-є-є… втішаться… блаженними є ті, хто плаче, бо вони втішаться. Блаженними є… блаженними є-є-є… блаженними є хто ще? Чого ти мені не підказуєш, Мері? Чого ти дразниш мене?
 
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком,  купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.