Про відважного Барвінка та коника Дзвоника
Часть 6 из 14 Информация о книге
Вовк упертий заходить збоку.«Ну ж і трапився кінь, нівроку!Вчора з’їв рисака гнідого.Угамую й тебе, худого!»А конячка як дасть по лобі —Вовк від болю аж гаркнув:«Пробі!» Наїжачилась вовча шуба.Кінь рвонувся і... вирвав дуба!Вирвав, наче тонку билину.Дуб вовчиську упав на спину.Від страшного того ударуШерсть злетіла під саму хмару.Вовк розпався на сім частинок...Тут прокинувся наш Барвінок.Кулачками протер очиці.Вже у гаї щебечуть птиці.Кінь дрімає собі спокійно.Дуб стоїть на землі надійно...***— Годі спати, у нас діла є! —Знов Барвінок коня сідлає.Сходить сонце, росою вмите.Дзвонить колосом стигле жито.Як багато на світі дива!Рідна земле, яка ти красива!Гей, Барвінку, пильніше дивися —Три дороги в степу розійшлися.Зупинився козак у тривозі:— По якій же їхать дорозі?У хлопчини одна турбота;Відшукати маєток ОсотаІ той скарб дорогий дістати.Що його стережуть супостати.Ось біжить моріжком Перепілка,А за нею ще й діточок кілька.Наш Барвінок гукає: — Пташко!Покажи мені шлях, як неважко.Що веде до царя Осота.Позмагатися з ним охота!Перепілка сховалася в житі.— Ні,— промовила,— спершу скажи ти:Чи руйнуєш пташині гніздечка?Чи збираєш пташині яєчка?Аж обурився хлопчик: — Та що ти!Не роблю я такої підлоти.Пташок корисних кривдити шкода.Ними ж красна уся природа.Перепілка тоді говорить:— їдь праворуч, за сині гори.Там в яру, край старого дота,Ти побачиш палац Осота.Зняв Барвінок свою перчину.— Зараз,— мовив,— туди полину.Будь, сестрице моя, здорова.Дуже в тебе ласкава мова.Хай ростуть твої дітки великі,Хай же їх обминають шуліки!Знову їде Барвінок по полю,По широкому полю-роздоллю.Вітер віє, та пісню співає,Та бадьорі думки навіває.Що так швидко летить понад травами,Під вітрами легкими, ласкавими?То кружляє малесеньке Сонечко:— Гей, Барвінку!—гукає.—Гей, Дзвоничку!Я з далеких країв прилетіло,Болять крильця, болить моє тіло.Зупиніться хоча б на хвилину.На билину я сяду, спочину.Розкажу вам, чого я літаю,Розкажу вам, кого я шукаю.Є над ставом біла хатка.Там живе мале дівчатко.Щебетливу, ніби пташка,Звуть ту дівчинкуРомашка.Русі в дівчинки косички.У косичках сині стрічки.Очі карі. Довгі вії.Все вона робити вміє:Вміє шити вишивати,І читати, і писати.Встане рано-пораненько,Одягається швиденько.Набере води з кринички —Руки вимиє і личко...Є у неї сад і квіти,Їх доглянуть — треба вміти!Я живу в саду Ромашки.Хоч маленька я комашка,Ні вночі, ні вдень не сплю,На листочках нищу тлю.Так жили ми тихо й мирноІ дружили щиро й вірно.Але якось до садкаПритаскало Будяка.Він гукнув: — Кінчай роботу!Я слуга Царя Осота!Царь за службу і заслугиДав мені оці округи,Щоб отут я вкоренився,Жив собі та веселився.Отже, те, що в тебе є.Від сьогодні все моє!Забирай свої манаткиІ тікай з цієї хатки!Жартувати не люблю:Не втечеш — так задавлю!І тепер садок зів’яв.Замулився світлий став.Той Будяк квітує рясно.Мучить дівчинку нещасну.На будяччі павукиПочепили гамаки,Павутиння в’яжуть, кляті,У Ромашки просто в хатіІ сичать: — Усе це наше!От мені Ромашка й каже;— Сонечку-комашко,Порятуй Ромашку!Крильця ж є у тебе.Піднімися в небо,Політай там вільно.Придивляйся пильно.Між доріг-стежинокЇде сам Барвінок.Під Барвінком коникЗелененький Дзвоник.Сядь біля дороги.Поклонися в ноги.Розкажи про мене.Про життя нужденне,Про важку наругу,Будяка-хапугу.Зброю хай готує.Хай мене рятує.РОЗДІЛ ШОСТИЙ
Гей, як свиснув Барвінок Хрещатий:— Начувайся, Будяче патлатий!Хоч у тебе й багато сили.Але ми ще сильніших били!Відпустив він повіддя шовкове —Заблищали стальні підкови.Попід гаєм, попід гороюКінь гарячий летить стрілою.Мчиться, скаче козак на ньому,Не боїться він тучі й грому.Раптом тьохнуло серце в Барвінка;На горі бовваніє хатинка...Хоч Барвінок — козак хоробрий,Хоч вояка із нього й добрий,Але й він сполотнів від страху.Як Будячу уздрів папаху.Затряслись його ноги і руки,Як.побачив круті шаблюки.А шаблюк тих не менш як двісті!Навіть коник закляк на місці.