Про відважного Барвінка та коника Дзвоника
Часть 7 из 14 Информация о книге
Але страху герой не знає.Він із ходу у двір в’їжджає.— Гей, Будяче, бридкий, патлатий.Не пишайся, ш,о ти чубатий,В мене швидко ти станеш лисим! —І штрикнув Будяцюгу списом.Захиталась руда папаха:— Ти дивися, яка комаха!Повертай та тікай до мами.Бо ти ж важиш з конем два грами.Я намажу вам п’яти салом! —I махнув лиш одним кинджалом.Не було б уже, мабуть, Барвінка,Тут поліг би, напевно, хлопчинка.Та, на щастя (спасибі долі!),Він прикрився щитом з бараболі.Гей, як брязнув Будяк по щитові.Покотилась луна по діброві,трава похилилась під гаєм.Загойдалися хмари над краєм.Відступив коник Дзвоник без боюІ Барвінка потяг за собою.Заховавшись в глибокім байраці,Мовив Дзвоник своєму вояці:— Чи ти здуру, чи ти з перелякуТак бездумно поліз у атаку?Треба якось приспати цю силу,Потім вдарити з флангу чи з тилу!Проковтнувши з десяток сльозинок.Сумно-сумно сказав Барвінок:— Справді, конику, вийшла промашка.Як же нам врятувати Ромашку?Бо сердешна там дуже бідує!Цей напасник її замордує...Сів Барвінок на круглім пеньочку.Бачить, треба латати сорочку,Бо Будяк в поєдинку невдалімРозпоров її гострим кинджалом.подумав Барвінок Хрещатий:- Де ж я можу тут голку дістати?Дзвоник глянув і вигукнув; — БачуОн, під кущиком, хатку їжачу.На порозі сидить їжачихаІ «Марічку» мугикає стиха.А її малюки-їжачатаЖдуть з роботи любимого тата.Бач, зібралися всі біля ганку!Отуди й віднеси вишиванку.Всім відомо, що ця їжачихаВ цілім лісі найкраща кравчиха:Як пришиє своїми голками.Відірвати не можна й зубами. —Мовив хлопчик, зайшовши в подвір’я:— Не лякайтесь, людинка — не звір я.Зняв з голівки шапчину червонуІ відважив усім по поклону.Обдивилась його їжачиха:— Десь набрався ти, голубе, лиха...Хтось хорошу порвав сорочину.Не журись, полатаємо, сину!Почала господиня латати.Аж з’явився й сам батько до хати.Тягне лантух великий на спині,Дав по яблуку кожній дитині.— Гість? — питає.—Це дуже приємно.І вони привіталися чемно.— Хто ж ти будеш? Тебе я не знаю.Як потрапив до нашого краю?Посідали удвох біля хати,Став Барвінок йому повідати,Де родився, як ріс на городі,Що зустрів у важкому поході,Як невдачі зазнав лихоїУ недавнім важкім двобої.Доки дружні точилися речі.Спав на землю тихесенький вечір,Їжачиха сорочку зашила.Потім супу з грибами зварила.І, як небо обсипали зорі.Посідали вечерять надворі.А коневі поклали отави.Найсмачнішої кінської страви.І коли уже після вечеріМати й дітки сховались за двері,Мовив хлопцеві тато їжачий;— Ти, як видно, хлопчина добрячий!Тож повір ти мені, їжакові.Ми сьогодні дамо Будякові.Ходить чутка, що цей посіпакаХоче влізти й сюди, до байрака...А пізніш, серед ночі глухої,В путь відправились наші герої.Пробирався їжак між травинок,Їхав верхи за ним Барвінок.Як до гірки підкралися близько.Хлопчик сміло гукнув: «Будячисько!Я прийшов для останнього бою.Розквитатися хочу з тобою».Будяцюга розплющив око:— Знов припхалась, мала мороко!Щось не бачу тебе, комашко,В тебе влучити навіть важко!Будякові ножі й кинджалиЗасвистіли вгорі, закружляли.А їжак у клубочок скрутився.Будякові до ніг підкотивсяІ підставив голки під шаблюки(Він уміє робити ці штуки!),Їжачок підповзає все ближче.По голках його б’є Будячище.І добився, поганий, до того.Що вся зброя зламалася в нього.Тут Барвінок з єдиного махуСписом збив Будякову папаху.Потім скочив хапузі на спину.Обірвав його буйну чуприну.Той, обчухраний, дивиться бісомВін і справді зробився лисим...Але битва точилася далі.Павуків з гамаків поскидали!І коли вже очистили хатку.Заходились шукати дівчатко.Хвилювались, шукали до ранку,У підвалі знайшли полонянку.Врятувавшись від злої напасті,Вона плакала довго від щастя.Потім вмила заплакане личко.Заплела свої стрічки в косичкиІ примусила вмитись Барвінка.Хоч маленька, а все ж таки — жінка!Розділ сьомий
Над ким це сміються понурі сичі?Це хто так панічно тікає вночі?Та то ж Довгоносик, який в БудякаСлужив ад’ютантом, від смерті тіка.У п’ятах душа, у очах каламуть.До царства Осота лежить його путь.Коли Будяка наш Барвінок обдер.Лихий Довгоносик у ямці завмер,А потім чкурнув із усіх своїх ніг.(У нього три пари під черевом їх).Як жаль, що Барвінок його не убив...Багато біди цей жучок наробив.Біжить Довгоносик. Вривається в дот,В якому живе можновладний Осот.Де пліснява й сирість, в закутті тіснімРозсівся володар на троні своїм.Шумує, вирує навколо смітник.Щось тихо наспівує жук-гнойовик...Кружляє Павук угорі, як циркач.Стоніжки, танцюючи і носяться вскач.На варті недремній стоїть біля стінЛихих довгоносиків цілий загін.А блазень Осота — маленьке тхоря,Роззявивши пельку гукає «уря!»До ніг припаде підлабузник Черв’як,Та все це Осота не тішить ніяк.Чого ж зажурився вельможний Осот?Чоло почорніло від дум і турбот.Йому хлібороби життя не дають,—Плугами винищують, сапами б’ють.Є в нього розвідник — пронозливий Лис.Сьогодні прийшов від негідника лист.«Мій царю Осоте! — написано в нім.—Хай лихо не знайде дороги в твій дім!Тобі я вклоняюсь мій царю, до ніг.О горе! Барвінок мене переміг.Зухвалий цей хлопець не зна перепон.Я чув, що він руку заніс на твій трон.Він хоче відняти у тебе скарби.О царю великий, що-небудь роби!Лишив цей Барвінок мене без зубів —Самого Захрюку круг пальця обвів!Він хоче забрати той скарб, що в зубахКолись навесні я до тебе притяг».Так ось чому журиться гордий Осот,Чому в нього чорне чоло від турбот!Фельдмаршал Тхоряка в цю мить доповів:— Прийшов на прийом ад’ютант Будяків!— Нехай уже зайде,— промовив Осот.—Чого вони лізуть? Ну що за народ?І тут Довгоносик до трону підліз.Всі ноги побиті, розквашений ніс.Заскиглив; — О царю! Наруга яка!Твій ворог Барвінок убив Будяка.Осот загойдався, гілляччям затряс:— Вже скоро й комахи вбиватимуть вас.— Яка там комаха! — Завив ад’ютант.—Барвінок, мій царю, це справжній гігант!(Дурив Довгоносик Владику свого,Щоб той не повісив за втечу його).— Звідкіль цей Барвінок? — питає Осот.