Сто пригод Барвінка та Ромашки

 
 
Ми — з далекого села.
 
Ми на вас не маєм зла,
 
Я — Барвінок.
 
Ось — Ромашка.
 
Ось — наш Коник-роботяжка. 
 
Ми в путі вивчаєм світ. 
 
Розв’яжіть же нас і — квит!
 
Стриб—фігурка. Чорна, чорна. 
 
Тільки зубки — білі жорна. 
 
Під рукою — чорний спис:
 
— Бач, співає, наче лис!
 
Я — славетна Чорна Кава,
 
До чужинців не ласкава. 
 
Білі... ці... твої брати...
 
Нас полюють, мов хорти.
 
Стриб — зелений чоловічок. 
 
Провисало кілька стрічок 
 
На подертий комірець:
 
— Білі,— крикнув,— 
 
Хай вам грець!
 
Ви рвете мене Банана,
 
Не одна на тілі рана...
 
Не один мій брат Банан,
 
В клітці плив за океан..,
 
Стриб—шишкастий чоловічок:
 
— Білі — сила диких звичок! 
 
Я — шляхетний Ананас!
 
Переслідують і нас...
 
За моря в мішках везуть. 
 
Щоб продати. 
 
В цьому суть. 
 
Ви — шпики царя Бамбука!
 
Скрикнув хлопчик:— 
 
Що за бука?
 
 
 
 
Що за штука цар Бамбук?
 
Та зніміть мотузку з рук!
 
Чом ви лаєте без міри 
 
Не діла, а колір шкіри?
 
Ось, приміром, наш город.
 
В нім, як райдуга, народ. 
 
Зеленаві, не гіркі.
 
Дружне плем’я — огірки. 
 
Баклажани — сині всі.
 
Мов померзли у росі.
 
Мак — червоний, наче жар. 
 
Сонях— жовтий, мов ліхтар. 
 
Фарба в кожного своя.
 
Але добра в нас сім’я. 
 
Різнобарвні й бур’яни.
 
Злі Осотові сини.
 
Навіть гарні є на вид.
 
Тільки ж то — хижацький рід. 
 
Про Бамбука розкажіть.
 
Але спершу — розв’яжіть!
 
Вийняв ножика Банан:
 
— Так виходить — ти не пан?—
 
І дригнувсь, бо між дерев 
 
Пролунав машини рев.
 
Тут маленькі бідарі 
 
Миттю зникли в чагарі.
 
На галяву виліз «джип». 
 
Натрудився, аж захрип.
 
За кермом сидів Будяк 
 
І горланив, наче дяк:
 
— Я слуга царя Бамбука, 
 
Що блоху вціляє з лука!
 
Поряд з хвацьким водієм
 
Хто це? Ніби впізнаєм!
 
Він в корковому шоломі.
 
Та очиці всім знайомі.
 
В гімнастьорці голубій.
 
Але той же, хоч убий!
 
Ось Барвінок, ось і пальма. 
 
Завищали люто гальма,
 
І в шоломі набакир 
 
На Барвінка глянув... Тхір.
 
Простогнав він:— Любий синку.
 
Та невже... це ти... Барвінку?—
 
Хлопчик вигукнув: — Тхоряко,
 
Звідкіля ти, лобуряко?—
 
Тхір підскочив: — Я віднині
 
Не Тхоряка — пан Тхоріні!
 
Пан Будяк відкинув пляшку 
 
І дивився на Ромашку:
 
— Хоч тендітна і мала.
 
Добра б наймичка була!
 
Гаркнув Тхір:—А ти, земляче. 
 
Не зрадів мені неначе?
 
— Не прийду ніяк до тями.
 
— Не чекав на зустріч з нами?
 
— Будяка ж було забито!
 
— Цей ще більший, зріс за літо.
 
Будякову насінинку 
 
З дому я привіз Барвінку!
 
— Менш дивуюсь, що його стрів,—
 
Як потрапив т и на острів? — 
 
Посміхнувся Тхір пихато:
 
— Бач, розпитує, мов тато!
 
 
 
 
Рідний край мені наскучив. 
 
Всяк мене за вредність жучив. 
 
Через тебе, цуценя.
 
Втратив маршальське звання! 
 
Дорікали й хлібороби: 
 
Їм мій дух не до вподоби.
 
Я стягнувся й за готівку 
 
За кордон купив путівку.
 
З гурту втік. Писнув цидулку, 
 
В панства випросив притулку.
 
Зойкнув хлопчик:— Ах ти ж зрадник!—
 
Тхір сичить:— Я царський радник! 
 
Влаштуватись треба вміти,
 
А тебе з’їдять терміти.
 
Ич, знайшовся патріотик! 
 
Проштрикни йому животик.
 
— Згине й сам! — Будяк сказав.—
 
Хтось надійно прив’язав.
 
А дівча, на зло йому. 
 
Покоївкою візьму!
 
Підхопив Будяк Ромашку, 
 
Кинув, наче в каталажку,
 
У зелений «джип» і враз 
 
Дав мотору повний газ.
 
Наш герой повік не плаче.
 
Але тут скрививсь одначе.
 
На заморську рогозу 
 
Упустив гірку сльозу...
 
 
V
 
 
Рідко так бува в поході, 
 
Щоб при сонці, при погоді 
 
Від початку й до кінця,— 
 
Ждуть і віхоли бійця.
 
Річ Барвінкові знайома. 
 
Мандрував же він і вдома. 
 
Хоч жорстоко потерпав. 
 
Гордий дух не занепав!
 
Розв’язав йоґо Бананик, 
 
Простягнув солодкий пряник. 
 
Уклонився Ананас:
 
— Ти не гнівайся на нас!
 
Пригорнула Чорна Кава:
 
— Винна я, криклива гава... 
 
Ти, Барвіночку, пробач. 
 
Помилились, хоч ти плач!
 
— А чого ж ви не напали 
 
Та як слід не відклепали 
 
Будячину і Тхора?
 
— Не прийшла іще пора.
 
Ми, браток, в душі — герої. 
 
Але в нас замало зброї. 
 
Поспішиш — сумний фінал: 
 
Цей Будяк — мов арсенал! 
 
Головні ворожі сили
 
В грізних кактусах засіли. 
 
Поміж ними — цар Бамбук, 
 
Що завдав нам стільки мук. 
 
Ми повстали нині вранці.
 
— Співчуваю вам, повстанці... 
 
Та скажіть мені, брати.
 
Як Ромашечку знайти?
 
Я летів у вирій з миром...
 
—Будь же нашим командиром! 
 
Штурмом візьмемо палац 
 
І розбійників — бабац!
 
Тільки там твоя подружка. 
 
Будякова нині служка.
 
Ну, Барвіночку, веди!
 
Спис бери, напийсь води!
 
Вільний табір аж клекоче. 
 
Всяк його обняти хоче.
 
Та Барвіночок без слів 
 
Журно голову схилив,
 
І не глянув на Банана,
 
Що простяг йому нагана. 
 
Чорна Кавина рідня 
 
Підвела в ту мить Коня.
 
Промовляє Кава гідно:
 
— Нам також війна огидна. 
 
Всі ми любим Тулумбас,
 
А Бамбук... вивозить нас! 
 
Відриває від коріння. 
 
Знищив цілі покоління. 
 
Продає у чужину 
 
Нашу молодість ясну..
 
Схвилювала вкрай Барвінка 
 
Чорна Кава, чесна жінка.
 
Що робити? А Банан 
 
Обійняв його за стан:
 
— Є для бою в нас резерви. 
 
Чи міцні у тебе нерви? 
 
Глянь, Барвіночку, які 
 
Джунглі виставлять полки!
 
Свиснув він, і вирина 
 
З лісу чудо-звірина.
 
Усміхалися, раділи. 
 
Нуртували крокодили.
 
Бегемот солідний вів 
 
За собою сто левів.
 
За левами носороги 
 
Підкидали куці ноги.