Сто пригод Барвінка та Ромашки

 
 
Всі лелеки так же само 
 
Вдало штурхали носами,
 
І лелеки, і орли 
 
Воювали, аж гули
 
Ніби поночі сузір’я.
 
Мерехтіло в небі пір’я.
 
Наче з воза лантухи,
 
В море падали птахи,
 
І Барвінок — верхом, низом — 
 
Безупинно штрикав списом.
 
Поряд знов — аж два орли, 
 
З двох боків вони зайшли. 
 
Ватажка штурмують дружно. 
 
Бідоласі знов сутужно!
 
Він найбільшого під бік 
 
З повороту ловко впік!
 
Другий крекче:— Зараз шию 
 
Кігтем я тобі прошию!
 
Та мелькнув Барвінків спис — 
 
І пірат підбитий скис.
 
Аж затіпало орла.
 
Повернувсь — і дралала!
 
Гей, погляньте, вража зграя 
 
Інший напрям вибирає!
 
Під крилом орел поніс 
 
Бойовий Барвінків спис!
 
— Земляки!— гукнув Барвінок,— 
 
Це ж славетний поєдинок! 
 
Мирний птах, бракує слів... 
 
Розігнав таких орлів!
 
Ватажок сказав:— Спасибі.
 
Й ти поміг — Відбились ніби! 
 
Ну, тепер долетимо!
 
Жаб заморських поїмо!
 
Зашуміли дужче крила.
 
Мов наповнені вітрила.
 
Щось засяяло здаля.
 
— Ось, Барвіночку, й земля!
 
Політали і доволі
 
Тулумбас на видноколі.
 
Перед вами — теплий край. 
 
Для зимівлі справжній рай.
 
І повітря тут, і квіти,
 
І зелені вічно віти.. 
 
Соковитіших боліт 
 
Споконвік не знає світ.
 
Лісу — вдосталь. Для початку 
 
Побудуйте, дітки, хатку.
 
Ну й живи та поживай.
 
Тільки в джунглях — не зівай.
 
Щоб по твані не блудили.
 
Бо з’їдять вас крокодили. 
 
Тулумбас — не ваш город.
 
Тут і лев, і бегемот.—
 
На посадку йде лелека.
 
Б’є в лице волога спека. 
 
Друзям пальми шлють уклін. 
 
Розвернувсь лелечий клин. 
 
Приземлились на галяві 
 
Наші птиці величаві.
 
Першим — Коника змело.
 
І Барвінок — скік в сідло.
 
Зняв Ромашку, поряд садить.
 
— Не куняй!— подружці радить.
 
А лелека:-— Прощавай,
 
Рідний край не забувай. 
 
Відзимуєм, а потому 
 
Шугонемо знов додому.
 
Ми ж — продовжимо політ 
 
До тутешніх до боліт.
 
 
IV
 
 
Втрьох лишились подорожні 
 
І щасливі, і тривожні.
 
 
 
 
Навкруги зелений вир.
 
Де ховатись може звір.
 
Скрізь дерева дивовижні 
 
Вгору тнуть зелені стрижні. 
 
Квіти... Ніби волошки.
 
Та завбільшки мов стіжки.
 
— Що за ліс. Ромашко люба? 
 
Ні берізоньки, ні дуба,
 
Ні смереки, ні сосни.
 
Ні кислиць, ні бузини!
 
А Ромашечка:— Ой нене! 
 
Неспокійне серце в мене 
 
З чужиною віч-на-віч. 
 
Наступає темна ніч.
 
Де ж ми спатимем. Барвінку?
 
— Зараз виберу місцинку!— 
 
І Барвінок на коні
 
Трави витолок рясні.
 
Ще й листка в кущах нагледів. 
 
Що сховав би і ведмедів.
 
— Ось тобі. Ромашко, й дім. 
 
Перебудем нічку в нім.— 
 
Навалилась ніч зненацька. 
 
Горобина, вовкулацька.
 
Небеса — мов чорне скло. 
 
Десь завило, загуло.
 
— Що це? Лишенько моє!— 
 
А Барвінок:— їсти є?—
 
(Коник Дзвоник без оброті 
 
Засинав з травою в роті.)
 
— Та які вже тут харчі,
 
Не поїли б нас вночі!— 
 
У Ромашечки до паска 
 
Приторочена запаска.
 
В ній — ковбаска, сіль, сальце. 
 
І одне круте яйце.
 
Як запахли різні страви. 
 
Стало ясно: кепські справи.
 
У кущах з усіх сторін 
 
Сотні дві очей-жарин.
 
— Ой Барвінку, вельми лячно! 
 
Не жував би ти так смачної
 
— Запитай, що треба їм.
 
— Я ще трохи попоїм!
 
Дожував шматочок сала. 
 
Вийняв з шапочки кресало. 
 
Вдарив — іскри і луна. 
 
Відступила звірина.
 
Взяв малий суху травичку. 
 
Підпалив її, мов свічку.
 
І малих мандрівників 
 
Ясен вогник освітив.
 
— А тепер, Ромашко, спати. 
 
Зараз я стаю на чати.
 
Ранок променем сяйне.
 
Зміниш, дівчинко, мене.
 
Потім — коник. І так далі.
 
Тут звірята не зухвалі.
 
Спи спокійно.
 
При мені
 
Насінинки чарівні!
 
Засопіла вмить Ромашка, 
 
Натомилась, бідолашка.
 
А Барвінок все ходив,
 
Ніжки стомлені трудив.
 
Вдалині ревло й вищало. 
 
Бубоніло і пищало.
 
Та боялося, либонь.
 
Вилізати на вогонь.
 
Догоряла швидко нічка. 
 
Почали злипатись вічка. 
 
Кинув ще трави в золу 
 
І пішов будить малу.
 
Спить мала, зітхає важко,—
 
Пожалів будить Ромашку. 
 
Вбив з десяток комарів,
 
Сів і очі сам закрив.
 
Він і спав лише хвилинку,
 
Ще й не встиг пустити слинку, 
 
Як відчув жорстокий біль. 
 
Дужі руки — звідусіль.
 
Щось Барвіночка скрутило. 
 
Уп’ялась мотузка в тіло. 
 
Опинився між дерев.
 
Звідки чувсь звірячий рев.
 
То, мабуть, гіпопотами.
 
Зрідка гупали тамтами.
 
Хтось в кущах проговорив:
 
— Прив’яжіть до стовбурів.
 
— Що це, сон?— малий питає. 
 
Ні, не сон. А вже світає,
 
З моря сонце вирина.
 
Зникла в лісі звірина.
 
Озирнувся бідолашка.
 
Бачить — поряд і Ромашка.
 
Теж нічого не збагне 
 
І в душі — його кляне.
 
Теж прив’язана. З травички 
 
Визирають чоловічки.
 
Б’ють в тамтами і свистять. 
 
Ну, чого вони хотять?
 
Вельми жваві і моторні.
 
Серед них є зовсім чорні,
 
І зелені, як трава,
 
Й шоколадні. От дива!
 
Гнів на серці у Барвінка:
 
— Що це ще за поведінка? 
 
Чи вчитеся в хижаків.
 
Як хапать мандрівників?
 
Як не сором! Що вам треба? 
 
Ми — з-за моря, просто з неба.