Співи

* * *
 
 
Зеленіє на мо­гилі
 
Свіжая дер­ни­на;
 
Над Оле­гом п'є-гу­ляє
 
Сивая дру­жи­на.
 
 
 
І срібнії й зо­лотії
 
Чари ви­хи­ляє
 
І давнії і новії
 
Бійки спо­ми­нає.
 
 
  
ПАВЛО ПОЛУБОТОК
 
 
 
Полуботку-Полуботку,
 
Наказний гетьма­не!
 
А хто ж тобі гетьманськую
 
Булаву діста­не?
 
Полуботку-Полуботку,
 
Голубе-соколю!
 
А як же ж ти підіймеш­ся
 
За ко­зацьку во­лю?
 
Полуботку-Полуботку,
 
Рідная ди­ти­но!
 
А як же ж ти ізійдеш­ся
 
З вра­жим Вельяміном?
 
 
 
Не пи­тай­те, хто Пав­лові
 
Булаву до­бу­де,
 
Є у нього Ук­раїна,
 
Є у нього лю­ди.
 
І пішли вже Се­мен Ру­бець
 
І Ва­силь Би­ковський,
 
Лиш че­кай­те, що то ска­же
 
Цар Пет­ро мос­ковський.
 
Нема ца­ря в Мос­ков­щині,
 
Десь у Те­ге­рані;
 
Але пос­ли й ту­ди за ним -
 
І вже в Аст­ра­хані.
 
І за мо­ре, за Хва­линське,
 
Листи по­си­ла­ють
 
Та у ца­ря се­ред бійки
 
Гетьмана бла­га­ють.
 
А тим ча­сом і Вельямін
 
Листи по­си­лає 
 
Та до ца­ря мос­ковсько­го
 
Стиха про­мов­ляє:
 
"Що ро­би­ти, - ка­же, - ца­рю,
 
З ти­ми ко­за­ка­ми?
 
Либонь, во­ни хо­тять зно­ву
 
Битись з мос­ка­ля­ми!
 
Шумить-гуде Ук­раїна,
 
Козаки гу­ка­ють,
 
А най­більше Ми­ло­ра­дич 
 
З Мар­ке­ви­чем гра­ють".
 
І по­ду­мав цар мос­ковський,
 
Та й із Те­ге­ра­ня
 
Серед зи­ми свої лис­ти
 
Шле до Аст­ра­ха­ня,
 
Та й і ка­же ук­раїнцям:
 
"Почекайте, лю­ди,
 
Повернуся в Мос­ков­щи­ну -
 
Тоді все вам бу­де!
 
Але за то й ме­не те­пер
 
Послухайте, діти,
 
І п'ятнад­цять мені ти­сяч
 
Козаків пошліте!
 
З Ми­ло­ра­ди­чем пошліте
 
В Ла­до­гу п'ять ти­сяч,
 
А з Мар­ке­ви­чем до Хрес­та
 
Пошліть де­сять ти­сяч!" 
 
І пішли сумні ко­за­ки,
 
Нічого діяти…
 
"Зато, - ка­жуть, - ми гетьма­на
 
Будем жи­во ма­ти!"
 
Та не во­рон же то чор­ний
 
Із со­ко­лом б'ється,
 
То Вельямін з По­лу­бот­ком
 
За пра­ва де­реться.
 
І обид­ва Пет­ра-ца­ря
 
Просять роз­су­ди­ти.
 
І го­во­рить цар мос­ковський:
 
"Нічого ро­би­ти!
 
Треба, - ка­же, - По­лу­бот­ка
 
В Пет­ропіль заз­ва­ти
 
І тут йо­му по-мос­ковськи
 
Правду роз­ка­за­ти!"
 
І з Са­ви­чем і Чар­ни­шем 
 
Пав­ла вик­ли­кає,
 
Але Пав­ло послів собі
 
Вперед по­си­лає.
 
І при­бу­ли у Пет­ропіль
 
Посли мо­ло­децькі:
 
Полковники Да­ни­ло­вич
 
І Пет­ро Ко­рецький.
 
Бунчуковий Во­лодьковський
 
І су­дець Гра­бен­ко,
 
І військо­вий з ни­ми пи­сар
 
Завзятий Ха­нен­ко.
 
І при­бу­ли у Пет­ропіль
 
Та й го­во­рять: "Ца­рю!
 
Візьми собі Вельяміна,
 
Візьми на­шу ка­ру;
 
Судці твої мос­ковськії
 
Нас доб­ра не учать,
 
Багатого об­ди­ра­ють,
 
А бідно­го му­чать.
 
Козаків за хлопів ма­ють
 
І гри­зуть гетьма­на…
 
А чи ж так то, яс­ний ца­рю,
 
Було за Бог­да­на?..
 
Ти го­во­риш, що Хмельницький
 
Сам ца­рям при­ра­див,
 
Щоб мос­ковський воєво­да
 
На Вкраїні ря­див;
 
Але Пав­ло По­лу­бо­ток
 
Не хо­ває сло­ва,
 
Він го­во­рить: "Що там, - ка­же, -
 
Батькова умо­ва!
 
Спершу, ца­рю, підно­ви ти
 
Нашу дав­ню во­лю,
 
Щоб ми самі су­ди­ли­ся
 
Помежи со­бою;
 
Щоб ні стольник, ні бо­ярин,
 
Ані воєво­да
 
Не пи­та­ли, не су­ди­ли
 
Нашого на­ро­да;
 
Щоб ко­за­ки самі собі
 
Розправу чи­ни­ли,
 
І, де три їх, щоб два собі
 
Третього су­ди­ли.
 
І всі царі мос­ковськії
 
Теє пра­во зна­ли
 
І за нього своє сло­во
 
Царськеє да­ва­ли.
 
Та й ти да­вав, яс­ний ца­рю,
 
Як ізби­рав ра­ду,
 
Як да­вав нам у гетьма­ни
 
Пана Ско­ро­па­ду! 
 
Чо­го ж те­пер на Вкраїні
 
Воєводи ста­ли,
 
Чого пра­ва ко­зацькії
 
Й вольності про­па­ли?!"
 
Незабаром за пос­ла­ми
 
Й Пав­ло при­бу­ває
 
І з Чар­ни­шем і Са­ви­чем
 
К ца­рю підсту­пає.
 
Підступає, дає лис­ти,
 
Просить за Вкраїну,
 
Але, зна­ти, й Пав­ло при­був
 
В ли­хую го­ди­ну:
 
Ані Пет­ро, ні бо­яри
 
За нього не дба­ли,
 
Його лис­ти за Вкраїну
 
Під сук­ном ле­жа­ли.
 
І че­кає Пав­ло місяць,
 
Ба й дру­гий че­кає,
 
Ба й че­кає місяць третій -
 
Цар не зак­ли­кає.
 
"Почекай же, - Пав­ло ка­же, -
 
Їдна мені до­ля,
 
Але ста­не й тобі хро­ном
 
Козацькая во­ля".
 
І ос­таннє своє сло­во
 
Цареві го­то­вить;
 
І при­хо­дить з стар­ши­ною
 
І до нього мо­вить:
 
"Знаю й ба­чу те­пер, ца­рю,
 
Що ти без при­чи­ни
 
Підійнявся на по­ги­бель
 
Мої Ук­раїни.
 
І всі царськії ука­зи
 
Хочеш по­па­ли­ти,
 
І всі вольності ко­зацькі
 
Хочеш по­то­пи­ти.
 
І ко­заків, як ху­до­бу,
 
На ро­бо­ту го­ниш,
 
І над ни­ми "Вічна пам'ять"
 
По бо­ло­тах дзво­ниш…
 
І гетьма­на оби­ра­ти
 
Нам не поз­во­ляєш,
 
І су­ди­ти судців своїх
 
З Моск­ви по­си­лаєш!
 
І нас су­дять без за­ко­ну,
 
Без вся­ко­го пра­ва;
 
Чи вже ж тобі за то, ца­рю,
 
Буде яка сла­ва?
 
Але не­хай мені бу­де
 
Вільно і ка­за­ти,
 
Що нічо­го тобі, ца­рю,
 
З Ук­раїни жда­ти.
 
Україна - не ди­ти­на,
 
Вона во­лю має,
 
А вільно­го не не­волі -
 
Правда при­гор­тає.
 
Тепер ка­жи мені, ца­рю,
 
Хоч залізо тер­ти,
 
Хоч у тюрмі хо­лоднії
 
Із го­ло­ду мер­ти;
 
Усе їдно мені, ца­рю,
 
Тілько б не ви­да­ти,
 
Як та бідна Ук­раїна
 
Буде про­па­да­ти!.."
 
І стис­нув Пет­ро зу­ба­ми.
 
"Шкуру, - ка­же, - здер­ти!"
 
Але тро­хи оду­мав­ся:
 
"В тюр­му аж до смер­ти!"
 
І у тюрмі Пет­ра й Пав­ла
 
Разом з стар­ши­на­ми
 
Обіллявся По­лу­бо­ток
 
Дрібними сльоза­ми…
 
Обіллявся не за се­бе,
 
А за Ук­раїну
 
Та за своїх то­ва­ришів,
 
Що без долі ги­нуть.
 
Та не дов­го ж Пав­ло пла­кав.
 
Заслаб, по­ми­рає…
 
Цар док­то­ра по­си­лає -
 
Павло ви­га­няє.
 
"Нащо, - ка­же, - жит­тя моє
 
Назад по­вер­та­ти,
 
Коли я не мо­жу долі
 
Батьківщині да­ти?"
 
Петро сам іде до нього,
 
Щоб пе­реп­ро­си­ти,
 
І дає йо­му лікарст­во,
 
Просить йо­го пи­ти.
 
Але Пав­ло По­лу­бо­ток
 
Йому про­мов­ляє:
 
"Дармо, ца­рю; ти не вер­неш,
 
Що вже по­га­сає…
 
Живо-живо Пав­ла й Пет­ра
 
На світі не бу­де, 
 
Тоді обох нас роз­су­дять
 
Правдивії лю­ди…"